1. КОМБІНОВАНА ГРОБНИЦЯ XI СТОЛІТТЯ

1. Комбінована гробниця XI століття з рожевого шиферу й цегли-плінфи, плити скріплені за допомогою системи пазів.

Місцезнаходження гробниці № 1. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman

.

Гробниця була виявлена 1923 року й досліджена російським, українським, радянським істориком та археологом Миколою Омеляновичем Макаренком (укр. Микола Омелянович Макаренко, репресований 1938 року).

Поховання було влаштовано поза Північною прибудовою у просторі між східною та середньою лізенами (лопатками) її північної стіни. Гробниця знаходилася на відстані 1,45 метра від північно-східного кута прибудови.

Спаський храм. План зі знайденими давньоруськими похованнями: 1 – гробниця; 2 – гробниця; 3 – вірогідне місце розташування гробниці; 4 – гробниця; 5 – ніша-аркосолій; 6 – ніша-аркосолій; 7, 8 – дві гробниці. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 19. Фото змінено 29 грудня 2023 року, додані 5 – 8. Автор змін – Angloman

.

Верхня частина гробниці знаходилася на глибині 95 см від нинішньої поверхні землі та на 70 см нижче верхньої межі фундаменту прибудови. Розміри гробниці 1,78 × 0,82 × 0,68 метра з пазами для з’єднання плит завширшки 4 см. Вона складалася з трьох бічних стінок, зроблених із шиферних (пірофілітових) плит, а її четверта – південна стінка, що прилягає до зовнішнього кам’яного фундаменту прибудови, була складена з цегли-плінфи. Ззовні шиферні плити були зафіксовані валунами пісковика. Плінфа мала розміри 37 × ? × 2 см. Шиферна плита-кришка розламана й просіла до середини. Частину цієї плити не знайдено – що вказує на навмисне її руйнування. Поховання було порушене ще в давнину.

Гробниця біля Північної прибудови храму. Вигляд з північного сходу. Фото 1923 року. Джерело – Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України, ф. 21, спр. 3, арк. 9. Фото без змін

.

Під розламаною плитою-кришкою, у землі, яка заповнювала гробницю, було розчищено скелет людини похилого віку, покладеної у випрямленому положенні на спині. Дослідники відзначили й невеликий зріст померлого. Поверх скелета фіксувалися залишки тканини, якою було вкрито тіло. Його руки зігнуті в ліктях і покладені на груди. Зміщення кісток лівої ноги вказує на порушення цілісності могили після здійснення поховання. У районі грудей знайдені шкіряні підошви з підборами, підбитими залізними підківками взуття XVII-XVIII ст., які потрапили в гробницю, найімовірніше, внаслідок руйнування плити-кришки. Ця знахідка дозволила М.О. Макаренку датувати поховання «не ранее XVI века поскольку, подковка на каблуке не свидетельствует о древних временах … правда время, когда появились в украинском быту подковки, неизвестно». На кістках лівої ноги зберігся шматок шкіри від взуття небіжчика. Поховання зафіксоване на 32 см вище дна гробниці, що вказувало на його підпоховання до вже існуючого поховання.

Верхнє поховання в гробниці. Вигляд з північного сходу. Фото 1923 року. Джерело – Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України, ф. 21, спр. 3, арк. 9. Фото без змін

.

На дні гробниці під шаром піску з камінчиками було виявлено другий скелет з підстилкою з чистого піску. Скелет – окремі кістки, у тому числі й череп, був покритий тонким прошарком – залишками зітлілої дорогої тканини, у якій було багато поодиноких і ​скручених золотих ниток. Також фіксувалося скупчення ниток у вигляді жмутків із залишками рослинних або геометричних орнаментів. Простежити орнамент не вдалося через переміщення в давнину кісток і одягу зі свого місця. Череп, грудні кістки й кістки ніг зміщені зі своїх місць під час пограбування могили. М.О. Макаренко відніс це поховання до «княжого часу» і зазначив, що це була «покійниця». Він не виключав її належності до князівської родини, хоча не наполягав на цьому. Там, де мала бути голова, знаходився підголовник, з рожевої цем’янки у формі півкола завширшки до 15 см.

Вигляд зі сходу. Фото М.О. Макаренка. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013 – С. 133. Фото без змін

.

Таким чином, у гробниці в різний час було здійснено два поховання.

На стінці гробниці зафіксовано наплив цем’янки, який утворився під час закладення плінфи у верхній частині південної стінки. У східній стінці гробниці є отвір, за допомогою якого знімали плиту-кришку. Нижня плита в центральній частині мала округле заглиблення діаметром 20 см і глибиною 2 см із центральним і 5 бічними отворами для зливу рідини з гробниці. Отвори були подібні до отворів у Складеній гробниці з шиферу № 26, дослідженій в Успенському соборі Києво-Печерської лаври 2008 року радянським і українським археологом Глібом Юрійовичем Івакіним. Тотожність конструкцій вказує на існування спільного центру з виготовлення шиферних гробниць із подальшим їх транспортуванням до місця поховання.

Шиферні плити гробниці були вилучені з поховання 1923 року й були детально охарактеризовані в публікації М.О. Макаренка. Імовірно, їх передали до Краєвого історичного музею (нині Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського), де вони були втрачені разом з іншими матеріалами колекції з розкопок під час Другої світової війни.

.

Гробниця. План розташування. Джерело – «Монументальна архітектура Черніговщини». Фото без змін

.

Вигляд на прибудову з північного сходу, гробниця – праворуч. Фото 2012 року. Джерело – https://epub.chnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6303/1/%d0%a0%d0%b5%d0%b7%d1%83%d0%bb%d1%8c%d1%82%d0%b0%d1%82%d0%b8%20%d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be%d0%b3%d1%80%d0%b0%d1%84%d1%96%d1%87%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b4%d0%be%d1%81%d0%bb%d1%96%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20%d1%84%d1%83%d0%bd%d0%b4%d0%b0%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d1%96%d0%b2%20%d0%a1%d0%bf%d0%b0%d1%81%d0%be-%d0%9f%d1%80%d0%b5%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%80%d1%83%20%d0%b2%20%d0%bc.%20%d0%a7%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d0%be%d0%b2%d1%96.pdf. Фото без змін

.

До часу повторних досліджень 2012 року від гробниці вціліла лише стінка з плінфи й валуни, на які колись спиралися шиферні плити. Стінка збереглася на первісному місці майже повністю. У ході досліджень з’ясувалося, що для влаштування гробниці в межах східної ніші північної стіни прибудови було пробито фундамент. Стінку було встановлено в утвореному у фундаменті прибудови штрабі на піщаній підсипці. Висота стінки гробниці з плінфи – 60 см, вона складена на рожевому цем’янковому розчині. Кладка складалася з 12 рядів, при цьому непарні ряди, знизу – 1-й, 3-й і так далі, були втоплені в товщу розчину. Таким чином, стінка складена в техніці «із втопленим рядом». При цьому стінка практично не має перев’язки по поздовжній осі – вертикальні шви між плінфами знаходяться на одній лінії.

Залишки гробниці. Вигляд з північного сходу. Фото 2012 року. Джерело – https://epub.chnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6115/1/%d0%9f%d1%80%d0%be%20%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%86%d0%b5%20%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d1%85%d0%be%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20%d0%ba%d0%bd%d1%8f%d0%b7%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%8c%20%d1%83%20%20%d1%87%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%bc%d1%83%20%d0%a1%d0%bf%d0%b0%d1%81%d0%be-%d0%9f%d1%80%d0%b5%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%bc%d1%83%20%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%80%d1%96.pdf. Фото без змін

.

Формат плінфи з гробниці можна визначити лише з певним допуском, оскільки, за винятком верхнього ряду, її закриває кладка. Довжина цегли-плінфи – 37-37,5 см, ширина – 19 см, товщина – 2,5-2,6 см. Цем’янковий розчин з гробниці менш щільний, ніж розчин самої Північної прибудови, хоча за своїм кольором і складом вони візуально не відрізняються.

Виявлені в засипці гробниці уламки гончарного кругового посуду кінця XII – початку XIII ст. дозволяють визначити, що вторинне поховання здійснено не раніше цього часу, однак, виходячи зі стратиграфії розкопу, це сталося ще до реконструкції Північної прибудови в XVII столітті. На думку українського археолога Олени Євгенівни Черненко, стінка з плінфи за характерними рисами будівельної техніки: формат плінфи, характерні риси «кладки із втопленим рядом» тощо, дозволяють датувати гробницю 2-ю половиною XI століття.

На схід від гробниці № 1 було виявлено ще одне поховання. Воно знаходилося на глибині 1,6 метра від нинішньої поверхні землі та на 1,35 метра від обрізу фундаменту. Скелет лежав головою на північний захід, під кутом до кладки Північної прибудови. Права рука покладена на живіт. Під скелетом знайдені залишки труни й залізні цвяхи. Під труною знаходилися камені, що стосуються будівництва Спаського храму або Північної прибудови.