МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ «ХОРОБРИЙ»
Мстислав Володимирович «Хоробрий», князь Чернігівський, помер 1036 року, у віці близько 53 років. З Любецького синодика відомо, що хресним ім’ям Мстислава було Костянтин.
Мстислав Володимирович за своє життя прославився як видатний полководець і непереможний воїн. Літописці оспівували його перемогу в поєдинку з касозьким (касоги – плем’я з північного Передкавказзя) князем Редедею 1022 року. Мстислав вів переможну війну (1023 – 1026 рр.) зі своїм братом великим князем Київським Ярославом I «Мудрим» (укр. Ярослав Володимирович).
Печатка Мстислава Володимировича «Хороброго» з його зображенням в імператорському вбранні. XI століття. Джерело – https://www.reviewdetector.ru/index.php?showtopic=1856699. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
У перші десятиліття князювання Ярослава I Володимировича великого будівництва в Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, в якому правив Мстислав Володимирович, починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь Мстислав багато в чому наслідував свого батька великого князя Київського Володимира I Святославича (укр. Володимир Святославич). Ще будучи князем у Тмутаракані, 1022 року Мстислав збудував Богородичну церкву, можливо, взявши за зразок Богородичну Десятинну церкву, збудовану його батьком у Києві. Під час Тмутараканської експедиції 1952 року радянський і російський археолог Борис Олександрович Рибаков досліджував залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурними характеристиками була дуже схожа на київську Десятинну церкву. Таким чином, можна припустити, що це і є Богородична церква, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
1036 року князь Мстислав Володимирович раптово помирає, імовірно, застудившись на полюванні. У «Повісті временних літ» під 6544 роком сказано так: «Мстислав пошёл на ловы (охоту), и разболелся, и умер». За іншими відомостями він отримав смертельне поранення в битві з військом 8-го еміра Волзької Болгарії Ашрафханом. Як зазначав російський і радянський історик Михайло Миколайович Бережков (помер 1932 року), «летописи несколько разнятся в обозначении года кончины Мстислава Владимировича», все ж прийнято відносити цю подію до 1036 року.
Князя було поховано 1036 року в недобудованій ним Церкві св. Спаса в Чернігові. У літописі під 6544 (1036) роком сказано так: «положиша его в церкви святого Спаса, которую сам заложил, были при нём выведены стены, яко на кони стояще рукою досящи». Дотримуючись елементарної логіки, князя не могли поховати в недобудованому храмі серед будівельного сміття. Найімовірніше, на той момент одна зі східних прибудов (до нашого часу не збереглися) на момент смерті князя була вже готова й функціонувала. До недавнього часу вважалося, що прибудови були зведені у ХII столітті, але в ході останніх археологічних досліджень 2012 – 2014 рр. з’ясувалося, що, наприклад, Північна прибудова зводилася одночасно з храмом. Зважаючи на те, що Північна прибудова в домонгольський період використовувалася як усипальниця, є всі підстави вважати, що саме вона до 1036 року вже була готова для поховання. Імовірно, у ній же були поховані і його дружина Анастасія та син Євстафій.
Згідно з літописом: «был же Мстислав могуч телом, красив лицом, с большими очами, храбр на ратях (бою), милостив, любил дружину очень, и ничего для неё не жалел, ни в питье, ни в пище ничего не запрещал ей».