ДАЛЬНІ (ФЕОДОСІЄВІ) ПЕЧЕРИ

Дальні печери або Феодосієві печери, частина Києво-Печерської лаври, яка включає як власне комплекс підземних споруд (вхід – корпус № 73, вулиця Лаврська, 15), де спочивають мощі печерських подвижників, так і групу наземних будівель, що становлять окремий архітектурний ансамбль. У давнину над цими печерами перебував – Монастир старий, ветхий. Разом із Ближніми печерами, від яких вони відокремлені ярком і хребтом гори, Дальні печери становлять так звану Нижню лавру.

Історія Дальніх печер. Дальні печери складаються з двох окремих частин, з’єднаних коридором. Найдавніша частина – Варязька печера, інша – власне Дальні печери. Спочатку вони існували окремо одна від одної. Вивчення історії Дальніх печер ускладнюється тим, що в них не проводилися планомірні археологічні дослідження.

На думку дослідників, найдавнішою слід вважати Варязьку печеру, оскільки саме з нею пов’язується виникнення самої обителі. Нині прочан до цієї печери не пускають через часті обвали. Її назва, імовірно, походить від того, що варяги, які прокладали Дніпром торговий шлях «із варягів у греки», користувалися печерою. «Києво-Печерський патерик» пов’язує назву печери з варягами, які сховали в ній скарби, золото, срібло та латинський посуд (переказ належить до кінця XI століття).

У середині XI століття місцевість у Печерській частині поблизу давнього Києва була вкрита лісом. Згідно з «Повістю временних літ» сюди віддалявся для молитви священник сусіднього села Берестове Іларіон, який поблизу Варязької печери «выкопал здесь для себя малую пещерку в две сажени». Але покинув її, коли 1051 року став митрополитом Київським і всієї Русі.

Існує кілька думок про те, коли саме преподобний Антоній Печерський оселився поблизу Варязької печери. Більшість учених відносить цю подію до 1051 року. І саме цю дату прийнято вважати датою заснування Києво-Печерського монастиря.

Після 1054 року навколо Антонія почали збиратися учні й складатися чернеча громада. Одними з перших соратників та учнів Антонія стали Никон і Феодосій. Коли навколо Антонія зібралося 12 ченців, вони влаштували для себе в печері підземну церкву й нові келії.

Підземна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XI століття) – найдавніша підземна церква Дальніх печер і всієї Києво-Печерської лаври.

Підземна церква Різдва Христового (XI століття).

1061 року першим ігуменом Печерського монастиря Антоній поставив Варлаама, а сам перебрався на сусідню гору, у викопану для себе печерку. Ця печерка послужила початком «ближніх» печер, названих так на противагу колишнім, «дальнім». Варязьку печеру приєднали до системи Дальніх печер і створили єдиний комплекс.

1062 року, за ігуменства Варлаама, над Дальніми печерами було збудовано дерев’яний монастир (Монастир старий, ветхий), куди братія перейшла з печер. Чисельність ченців становила 20 осіб, не рахуючи тих, хто жив у Ближніх печерах біля Антонія.

Проте вже за ігуменства Феодосія, після будівництва 1062 року дерев’яної Церкви Успіння Богородиці, вона розташовувалася на місці нинішнього собору, поступово центр Печерського монастиря зміщується на територію нинішньої Верхньої лаври. У «ветхому» монастирі залишилася лише незначна частина ченців. Ближні та Дальні печери стали місцем усамітнення подвижників і місцем поховання померлої братії.    

1074 року в Дальніх печерах, у своїй келії, був похований Феодосій, і Дальні печери за його ім’ям також називають Феодосієвими. 1091 року його мощі були викопані й урочисто перенесені до Успенської церкви монастиря.

Варязька печера була закинута з XIII до XVIII ст. і не була залучена в процес розвитку монастиря.

1446 року в Дальніх печерах був похований Феодор Печерський (у миру – князь Федір Данилович Острозький).

У жовтні 1584 року Печерський монастир відвідав купець і мандрівник, монах-домініканець Мартін Груневерг (нім. Martin Gruneweg). У своєму щоденнику він писав про печери так: «Есть там и несколько глав, от которых из зубов источается миро в сосуды. Его считают весьма целебным».

Перші графічні зображення лаврських печер з’явилися наприкінці XVI століття.

Наприкінці 1620-х років, за часів архімандритства Петра Могили (майбутнього митрополита Київського, Галицького і всієї Русі), у Дальніх печерах вживають перших заходів з їх реконструкції.

У XVII столітті в Дальніх печерах збудована Підземна церква преподобного Феодосія, ігумена Печерського (укр. Церква преподобного Феодосія Печерського).

Вхід до Дальніх печер, далі надпечерна церква. Гравюра XVII століття. Джерело – http://www.kplavra.kiev.ua/rebr_img/1124/dp_01a.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін

План Дальніх печер з прилеглими до них монастирськими та міськими територіями. 1638 рік. Гравюра ченця Києво-Печерського монастиря та церковного письменника Афанасія Кальнофойського з книги «Тератургіма». Суспільне надбання. Фото без змін

Спочатку підземні церкви були значно меншими за розміром і значно скромніше оформлені. У 1-й половині XVII століття підземні церкви Дальніх печер були розширені до сучасних розмірів. Тоді їхні плани набули асиметричної форми.

У середині XVII століття святі мощі лежали відкритими. У такому вигляді ми бачимо мощі на малюнках голландського живописця й рисувальника Абрахама ван Вестерфельда (нідерл. Abraham van Westerveld). Деякі мандрівники дають опис кольору мощей, їхнього одягу, положення і навіть ваги.

У печерній ніші з шафою, у керамічному посуді та на скляних блюдах спочивають святі мироточиві голови невідомих на ім’я угодників Божих. Малюнок 1651 року голландського художника й рисувальника Абрагама ван Вестерфельда (нідерл. Abraham van Westerveld) у копії кінця XVIII століття. Джерело – Smirnov Y.I. Pictures of Kiev in 1651 by their copies of the late 18 century. – Moscow, 1908. Суспільне надбання. Фото без змін

Зберігся план Дальніх печер у першому виданні «Києво-Печерського патерика» 1661 року.

Наприкінці XVII століття архімандритом Києво-Печерської лаври Варлаамом Ясинським, з 1690 року митрополитом Київським, Галицьким і Малої Росії, на честь святих, похованих у Дальніх печерах, було встановлено свято – Собор преподобних отців Києво-Печерських у Дальніх печерах спочиваючих. Святкування звершується 28 серпня (10 вересня). Крім святих, відомих на ім’я, у складі Собору звершується пам’ять тридцяти безіменних святих, чиї голови шануються як мироточиві та зберігаються в Дальніх печерах.

План Дальніх печер. 1674 рік. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 114. Фото без змін

Збереглися плани Дальніх печер: 1703, імовірно 1744, 1769 – 1789 років.

Вериги – знаряддя для «приборкання плоті». XVIII століття. Виставка «Історія лаврських печер». Джерело – Петренко М.З. Пещерные лабиринты. – Киев: Мистецтво, 1976. Фото без змін

Плани Дальніх печер 1795 року були складені митрополитом Київським і Галицьким Самуїлом (у миру – Симеон Григорович Миславський). У складеному митрополитом Самуїлом списку святинь Дальніх печер згадані також «мироточивая глава одного из святых угодников Божиих» і «главы разных святых мироточивые числом 30».

Збереглися плани Дальніх печер XIX століття.

1826 року підлога підземних церков була вимощена прямокутними чавунними плитами, деякі з них вкриті нескладним орнаментом.

Вхід до галереї, що веде від Ближніх до Дальніх печер. Ротонда. Початок XIX століття. Джерело – Петренко М.З. Пещерные лабиринты. – Киев: Мистецтво, 1976. Фото без змін

У «Описании Киево-Печерской Лавры» 1831 року митрополита Київського і Галицького Євгенія (у миру – Євфимій Олексійович Болховітінов) згадуються «глав мироточивых неизвестных святых 31» у Дальніх печерах.

Вхід до Дальніх печер. Аркада. XIX століття. Джерело – Петренко М.З. Пещерные лабиринты. – Киев: Мистецтво, 1976. Фото без змін

Зберігся план Дальніх печер 1868 року.

Верхній вхід до Дальніх печер з Аннозачатіївської церкви. Ілюстрація 1897 року. Джерело – Живописная Россия: Малороссия, Подолия и Волынь. – Санкт-Петербург, 1897. – Т. 5. – Ч. 1. Суспільне надбання. Фото без змін

Дальні печери. Фото до 1900(?) року. Джерело – http://gll.kiev.ua/wp-content/gallery/staryj-kiev/6.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін

Український історик мистецтва Костянтин Віталійович Широцький (помер 1919 року), описуючи мощі святих, що спочивають у печері, зазначив, що «ныне все тела закрыты одеждами и в гробах».

Коридор у Дальніх печерах. Джерело – Петренко М.З. Пещерные лабиринты. – Киев: Мистецтво, 1976. Фото без змін

У 1978 – 1980 рр. у печерах проводилися археологічні розкопки. Археологи відкрили невідомі ходи й унікальні написи XI – XII ст.

Під час розкопок 1988 року було відкрито Келію преподобного Феодосія (укр. Келія, в якій жив і був похований Феодосій Печерський, XI століття), викопану ним не пізніше 1058 року. Склепіння цього приміщення – в ідеальному стані. Біля келії преподобного розташована найбільша споруда печер – Підземна церква преподобного Феодосія, ігумена Печерського.

У червні 1988 року Дальні печери постановою Ради Міністрів УРСР були повернуті відродженій Києво-Печерській лаврі Українського екзархату Руської православної церкви.

На початку 1990-х років ченці викинули з печер апаратуру, зокрема й ту, що контролює вологість і температуру, сказавши, що їм це не потрібно.

2007 року лаврські ченці спільно з фахівцями Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника встановили в печерах сучасні електронні датчики.

Нижній вхід до Дальніх печер. Фото 2012 року. Суспільне надбання. Фото без змін

Опис Дальніх печер. Нині загальна довжина підземних коридорів Дальніх печер становить 293 метри.

Інтер’єр Дальніх печер. Джерело – https://lavra.ua/shrine_category/dalnie-peshhery/. Фото без змін

Чернеча келія. По боках її входу розташовані два виступи, один слугував ліжком, а протилежний – столом. У стіні є ніші для ікони або свічки. Джерело – https://lavra.ua/shrine_category/dalnie-peshhery/. Фото без змін

Навпроти Підземної церкви Різдва Христового є ніша, де в скляному та металевому посуді зберігаються 30 святих мироточивих голів (на карті-схемі під № 51).

У печерній ніші з шафою, у металевому та скляному посуді спочивають святі мироточиві голови невідомих на ім’я угодників Божих. Джерело – https://lavra.ua/shrine_category/dalnie-peshhery/. Фото без змін

Карта-схема Дальніх (Феодосієвих) печер. Джерело – https://lavra.ua/shrine_category/dalnie-peshhery/. Фото без змін

У Дальніх печерах є три підземні церкви:

А. Підземна церква Різдва Христового

Б. Підземна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці

В. Підземна церква преподобного Феодосія, ігумена Печерського

Г. Місце, позначене як келія преподобного Феодосія на плані 1638 року

Д. Місце, позначуване як келія преподобного Феодосія з XIX століття.

Вхід до Варязької печери розташований у західній частині Аннозачатіївської церкви на Дальніх печерах.

Вхід до Варязької печери. Джерело – Петренко М.З. Пещерные лабиринты. – Киев: Мистецтво, 1976. Фото без змін

Довжина Варязької печери – близько 191 метра. Це підземний коридор із п’ятьма відгалуженнями, однією двокімнатною келією та трьома нішами. Висота коридору – близько 2 метрів. Глибина в точці входу до Варязької печери становить 14 метрів.

У Дальніх печерах спочивають мощі 49 святих, нижче подано тих, хто згадується в цій роботі, або чиї мощі були досліджені:

1. Феодосій Печерський, ігумен Печерського монастиря, помер 03(16).05.1074 р., похований у тій келії, де він звершував свій затвор під час Великого посту. 1091 року його мощі були знайдені й перенесені до Успенської церкви монастиря;

46. Іларіон, схимник Печерський, помер 1074 р.;

6. Пимен Постник, ігумен Печерського монастиря, XII століття, коли помер невід.;

7. Євфросинія, ігуменя Полоцька (у миру – княжна Предслава Святославна), померла 23.05(05.06). між 1167 і 1173 р., спочатку похована в Монастирі св. Феодосія (11 км від Вифлеєма, нині в Палестинській національній адміністрації), 1187 року труну перенесено до Києво-Печерського монастиря, 1910 року її мощі перенесли до Спасо-Євфросиніївського жіночого монастиря в Полоцьку, Білорусь;

– Акіндин Печерський, архімандрит Печерського монастиря, помер близько 1232 р.;

43. Лаврентій, затворник Печерський, XIII століття, коли помер невід.;

44. Мойсей Чудотворець, 2-га половина XIII століття, коли помер невід.;

32. Феодор Мовчазний, XIII століття, коли помер невід.;

8. Мартирій диякон, помер початок XIV ст.;

5. Агафон, чудотворець Печерський, помер початок XIV ст.;

19. Арсеній Трудолюбивий, помер XIV ст.;

17. Веніамін Печерський, помер XIV ст.;

50. Геронтій, канонарх Печерський, помер XIV ст.;

4. Григорій Затворник, помер XIV ст.;

18. Євфимій схимник, помер XIV ст.; 

12. Захарій Постник, помер XIV ст.;

9. Зінон Постник, помер XIV ст.; 

49. Лонгін, воротар Печерський, помер XIV ст.;

26. Руф Затворник, XIV століття, коли помер невід.;

34. Силуан, схимник Печерський, XIV століття, коли помер невід.;

35. Тит Воїн, XIV століття, коли помер невід.;

38. Ігнатій Печерський, архімандрит Печерського монастиря, помер не пізніше 1434 р.;

48. Феодор Печерський (у миру – князь Федір Данилович Острозький), помер 1446 р.;

21. Феофіл, архієпископ Новгородський, помер 26.10(08.11).1484 р.