АНДРІЇВСЬКИЙ (ЯНЧИН) МОНАСТИР

Янчин або Андріївський-Янкин монастир (укр. Андріївський (Янчин) монастир), жіночий, потім чоловічий. «Князівський» монастир, що носив ім’я апостола Андрія Первозваного. Історичні документи засвідчили народну назву цього монастиря: «Андреевский Янчин монастырь».

Місцезнаходження монастиря. Згідно з літописами монастир розташовувався в «Городі Володимира», поруч із Феодорівським монастирем.

Стрілкою вказано – Андріївський (Янчин) монастир, праворуч від нього Феодорівський монастир (Церква св. Феодора Тирона). Фрагмент макета Києва X – XIII ст. Реконструкція Д. Мазюкевича, експонується в Софійському соборі. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Питання про місце розташування Янчиного монастиря належить до числа найспірніших. Різні версії щодо його місцезнаходження вписуються, умовно кажучи, у «трикутник», утворений вулицями: Володимирською (укр. Володимирська вулиця), Десятинною (укр. Десятинна вулиця) і Великою Житомирською (укр. Велика Житомирська вулиця).

«Трикутник» – вулиця Володимирська, вулиця Десятинна та вулиця Велика Житомирська. Джерело – https://www.google.com/maps/@50.4573071,30.5228578,550m/data=!3m1!1e3. Фото змінено

Розглянемо кожну версію окремо:

– російський історик, один із фундаторів наукової історіографії та археології Києва Максим Федорович Берлинський (помер 1848 року), український історик Михайло Олександрович Максимович (помер 1873 року), історик і археолог, протоієрей Петро Гаврилович Лебединцев (помер 1896 року) та російський історик Церкви Микола Іванович Петров (помер 1921 року) вважали, що Янчин монастир розташовувався поблизу Десятинної церкви, в районі садиби Трубецьких (нині Володимирська вулиця, 1). Археологічні дослідження, що неодноразово проводилися тут, не підтвердили це припущення;

Версія – монастир розташовувався поблизу Десятинної церкви, в районі нинішньої школи № 25 по вулиці Володимирській, 1. Джерело – https://www.google.com/maps/@50.4576873,30.5186361,138m/data=!3m1!1e3. Фото змінено

Вигляд з оглядового майданчика Десятинної церкви, площа перед школою № 25. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Вигляд з оглядового майданчика Андріївської церкви на школу № 25. Чудове місце для церкви. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman

– радянський історик і археолог Володимир Андрійович Богусевич (помер 1978 року) та низка інших археологів розміщують двір Янчиного монастиря в південно-східній частині «Города Володимира». Радянський і український історик-медієвіст, археолог Петро Петрович Толочко називав цю версію більш обґрунтованою та розміщував монастир у садибі школи № 6 (див. Толочко П.П. Древний Киев. – Киев: Наукова думка, 1983. – С. 196).

Стрілка вказує на південно-східну частину «Города Володимира» з Янчиним монастирем. Фрагмент макета Києва X – XIII ст. Реконструкція Д. Мазюкевича, експонується в Софійському соборі. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Фрагмент схематичної карти «Київ у V – XIII ст.». Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 537. Фото без змін

II. «Город Володимира»

1. Церква Різдва Богородиці Десятинна: раніше – варязький двір

2. Володимирів двір із теремом, пізніше – частина Великого Ярославового двору

3. Мстиславів двір із теремом

4. Бабин торжок

5. Великий Ярославів двір

6. Церква Василія Великого на Великому Ярославовому дворі, на пагорбі, де раніше стояв Перун та інші боги

7. Церква Андрія Первозваного Андріївського (Янчиного) монастиря, з гробницею

8. Церква Феодора Тирона Феодорівського монастиря

9. Софійські ворота з мостом через рів

Споруди без нумерації, не згадані в Літописі

Згодом П.П. Толочко разом із радянським та ізраїльським архітектором Авраамом Мойсейовичем Мілецьким (івр. ‏אברהם מילצקי‏‎, помер 2004 року) висловлював гіпотезу про розташування Янчиного монастиря в районі Михайлівських воріт «Города Володимира», нині територія Дипломатичної академії України (укр. Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка);

Сучасна забудова південно-східної частини «Города Володимира» з фундаментом Церкви св. Феодора Тирона Феодорівського монастиря (Свято-Федорівський монастир). Джерело – https://www.google.com/maps/@50.4564021,30.5196848,138m/data=!3m1!1e3. Фото змінено

– до «Города Володимира» Янчин монастир відносили й радянський історик, археолог Іван Євсейович Іванцов (розстріляний німцями 1941 року), а також радянський і український історик архітектури Юрій Сергійович Асєєв (помер 2005 року). 

– український історик Микола Васильович Закревський (помер 1871 року) розміщував монастир на захід від давньої Трисвятительської (Василівської) церкви, збудованої на Великому Ярославовому дворі (нині Десятинна вулиця, 8 – житловий будинок XIX століття);

Версія – Янчин монастир розташовувався на захід від давньої Трисвятительської церкви, яка перебувала за нинішньою адресою вулиця Десятинна, 8. Джерело – ttps://www.google.com/maps/@50.457633,30.5194692,138m/data=!3m1!1e3. Фото змінено

Вулиця Десятинна, 8. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman

– іноді з Янчиним монастирем умовно пов’язують фундамент церкви, знайдений у 1839 – 1840 рр. при плануванні нинішньої Десятинної вулиці, очевидно, ближче до сучасної Андріївської церкви, та ототожнений українським істориком Михайлом Олександровичем Максимовичем (помер 1873 року) з Хрестовоздвиженською церквою;

Версія – Янчин монастир розташовувався ближче до сучасної Андріївської церкви. Джерело – https://www.google.com/maps/@50.4584969,30.5189617,194m/data=!3m1!1e3. Фото без змін

– навесні 1892 року київський археолог-любитель Йосип Адамович Хойновський, спостерігаючи за земляними роботами при будівництві будинку на розі вулиць Володимирської та Десятинної, територія садиби княгині Єлизавети Іванівни Трубецької (нині Володимирська вулиця, 1 і 3), по вулиці Десятинній, 9 знайшов розламану на шматки шиферну гробницю (22). Й.А. Хойновський приписав її до Янчиного монастиря, який десь тут і розташовувався.

Джерело – https://www.google.com/maps/@50.4574179,30.5190192,116m/data=!3m1!1e3. Фото змінено

Вулиця Володимирська, 3, Будинок Трубецьких. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Історія монастиря. Під 1086 роком «Повість временних літ» повідомляє про закладення великим князем Київським Всеволодом I Ярославичем (хресне ім’я Андрій) кам’яної Церкви св. Андрія Первозваного з однойменним монастирем. У монастирі прийняла постриг його дочка княжна Анна Всеволодівна, яка отримала ім’я Янка, від цього імені й пішла одна з назв монастиря. Вона стала й першою його ігуменею.

Згідно з «Историей Российской» російського історика Василя Микитовича Татіщева (помер 1750 року), при монастирі в 1090-х роках було відкрито першу на Русі школу для дівчат. У ній ігуменя Янка «собравши же младых девиц неколико, обучала писанию, також ремеслам, пению, швению и иным полезным им знаниям, да от юности навыкнут разумети закон божий и трудолюбие, а любострастие в юности воздержанием умертвлят».

Школа для дівчат при Янчиному монастирі. XII століття. Джерело – http://sschool8.narod.ru/Rukopis/04.htm. Суспільне надбання. Фото без змін

Під 1105 роком Іпатіївський літопис XV століття повідомляє, що невдовзі після побудови та освячення купол Церкви св. Андрія Первозваного обвалився – «увалися верх святого Андрея». Очевидно, під час будівництва майстри припустилися прорахунку. Проте й після цього церква залишалася діючою.  

1106 року в Янчиному монастирі постриглася в черниці сестра Янки, Євпраксія Всеволодівна.

1111 року в Церкві св. Андрія Первозваного була похована Анна, друга дружина великого князя Всеволода I Ярославича, а 1112 року – сама ігуменя Янка. Протягом XII століття церква слугувала родинною усипальницею численного потомства Всеволода Ярославича. Біля церкви перебувала гробниця.

На думку радянської та російської історикині Ніни Василівни Синіциної (померла 2018 року), невдовзі після смерті ігумені Янки монастир міг бути перетворений на чоловічий. Іншої думки з цього приводу дотримується радянський і російський історик Церкви Ярослав Миколайович Щапов (помер 2011 року). Дослідник вказував на можливе існування в той час «змішаних» монастирів, де частину келій займали жінки, але ігуменами призначалися ченці-чоловіки, які й відправляли церковні служби.

1128 року настоятелем Андріївського монастиря був Григорій.

1131 року в літописі йдеться про освячення Церкви св. Андрія Первозваного, вочевидь, остаточно добудованої: «Томъ же лѣта священа бысть церкви святого Андрѣя Янъчина манастыря». На думку історика Церкви та церковної архітектури Євгена Євсигнійовича Голубинського (помер 1912 року), мова, вочевидь, іде лише про повторне освячення після виправлень унаслідок пожежі, застарілості або просто здійснених із метою поліпшення храму. На думку митрополита Московського і Коломенського Макарія (у миру – Михайло Петрович Булгаков, помер 1882 року), монастир міг згоріти або сильно постраждати під час спустошливої київської пожежі 1124 року, що знищила до 600 церков.  

У 1171 і 1231 роках настоятелями Андріївського монастиря були два ігумени на ім’я Симеон.

1240 року монастир був зруйнований ордами хана Батия (монг. Бат хаан?), після чого він уже не відновлювався. Від монастиря не залишилося жодних слідів, щодо церкви і монастиря не існує навіть схеми-плану.

Згідно з літописами в Церкві св. Андрія Первозваного були поховані:

Анна Половецька, 2-га дружина великого князя Київського Всеволода I Ярославича, померла 07.10.1111 р.;

Анна Всеволодівна (чернече ім’я Янка), ігуменя монастиря, найстарша дочка великого князя Київського Всеволода I Ярославича, померла 03.11.1112 р.;

Ярополк II Володимирович, великий князь Київський, помер 18.02.1139 р., спочатку похований у гробниці біля церкви, потім перепохований у самій церкві;

Володимир Андрійович, князь Дорогобузький, онук великого князя Київського Володимира II «Мономаха», помер 28.01.1170 р.