УДІЛЬНИЙ ПЕРІОД В ІСТОРІЇ РУСІ

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ (КИЇВСЬКЕ)

(укр. Велике князівство Руське (Київське))

1132 – 1301 рр.

Київський престол на Русі залишався старшим, головним. За нього постійно йшла боротьба між різними династичними та територіальними об’єднаннями розрослого дому Рюриковичів. Тому в Києві рідко хто з князів міг утриматися достатньо довго, його швидко виганяли суперники з конкуруючих князівських домів. З цієї причини в Києві й не склалося місцевої князівської династії.

Столиця – м. Київ.

XVI. 17.04.1132 – 18.02.1139 рр. – великий князь Ярополк II Володимирович (укр. Ярополк Володимирович) (VIII), народж. 1082 (за В.М. Татищевим) р. Чернігів – помер 18.02.1139 р. Київ, похований у гробниці біля Церкви св. Андрія Первозваного Андріївського (Янчиного) монастиря в Києві, потім перепохований у самій церкві, князь Переяславський 1114 – 1132 рр. (із Переяславської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів)

другий син великого князя Володимира II «Мономаха»

Торговельна пломба-печатка XII століття з князівським знаком Ярополка Володимировича у вигляді двозуба з «відростками» на правому зубі. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 59. Фото без змін

1132 року Ярополк II допустив у монолітній родині Мономаховичів розкол через успадкування переяславського столу. Згідно з лествичним правом Переяславське князівство мало дістатися старшому після Ярополка серед нащадків Мономаха – його молодшому братові В’ячеславу. Але, імовірно, за домовленістю з Мстиславом «Великим», Ярополк після переходу з Переяславля до Києва перевів на своє місце його сина Всеволода Мстиславича. Проти цього виступили молодші Володимировичі – Юрій та Андрій.

1132 року в Полоцьку (білор. Полацк, нині місто, адміністративний центр Полоцького району Вітебської області Білорусі) почалося повстання, до влади повернулися вигнані нащадки князя Всеслава Брячиславича, і князівство відокремилося від Києва. 

1134 року скривджені Мстиславичі вступають у союз із чернігівськими Ольговичами.

Міжусобна війна на Русі (1134 – 1139 рр.).

Взимку 1135 року чернігівці та їхні союзники половці, перейшовши Дніпро, спустошують Київську землю. У серпні 1135 року Ярополк II був розбитий у верхів’ях річки Супою військами князя Чернігівського Всеволода Ольговича і за мирним договором повернув йому Курськ і Посем’я.

1136 року новгородці вигнали Всеволода Мстиславича, відклалися від Києва і проголосили «вольность во князьех».

Під прямим контролем Ярополка II перебував лише Київ з околицями. Номінальну лояльність Києву зберігало Ростово-Суздальське князівство. 

1138 року нащадки Мономаха востаннє об’єдналися, коли Всеволод Ольгович знову розпочав війну з Ярополком II. Цього разу під прапори київського князя зібралися Володимировичі та Мстиславичі, а також війська князів Галицьких і Полоцьких, 30 тисяч чорних клобуків та угорське військо, яке прислав йому король Угорщини Бела II «Сліпий» (угор. II. (Vak) Béla). Облога Чернігова змусила Всеволода укласти мир 1139 року. 

1139 року Ярополк II, зі свого боку, надав Белі II допомогу проти його внутрішніх ворогів. 

18 лютого 1139 року Ярополк II помер. Київський стіл успадкував його молодший брат В’ячеслав Володимирович, який отримав старшинство в роді Мономаховичів.

XVII. 1) 22.02. – 05.03.1139 р. – великий князь В’ячеслав Володимирович (VIII), народж. бл. 1083 р. Чернігів, князь Смоленський (див. Російська Федерація) 1113 – 1125 рр., князь Туровський (див. Білорусь) 1125 – 1132 рр., князь Переяславський 1132 – 1134 рр. князь Туровський (Білорусь) 1134 – 1142 рр. (із Переяславської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів)

третій син великого князя Володимира II «Мономаха»

Торговельна пломба-печатка XII століття з князівським знаком В’ячеслава Володимировича у вигляді двозуба з «відростком» ліворуч і «відростками» праворуч. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським. Вісник Львівського університету // Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 60. Фото без змін

Між Володимировичами та Мстиславичами почалася боротьба за київський стіл, чим скористалися їхні супротивники.

У березні 1139 року князь Чернігівський Всеволод Ольгович несподівано захопив Київ, В’ячеслав повернувся до Турова.

XVIII. 05.03.1139 – 01.08.1146 рр. – великий князь Всеволод II Ольгович (укр. Всеволод Ольгович), хресне ім’я Кирило (VIII), народж. бл. 1094 р. – помер 01.08.1146 р. поблизу Вишгорода, від хвороби, похований у Церкві святих Бориса і Гліба у Вишгороді, князь Новгород-Сіверський 1115 – 1127 рр., князь Чернігівський 1127 – 1139 рр. (із Чернігівської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів)

старший син Олега Святославича, князь Чернігівський

Князівський знак Чернігівських Ольговичів. Автор – Krutyvuss. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

Висла печатка з князівським знаком Всеволода Ольговича. Мав родовий знак, відомий за численними його печатками, у вигляді двозуба з перехрестям на лівому зубі та вигнутим зверху правим зубом. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 60. Фото без змін

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Всеволода Ольговича. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 60. Фото без змін

1140 року – боротьба Всеволода II з Юрієм Володимировичем «Довгоруким» та його сином Андрієм.

1142 року – війна між Всеволодом II і Юрієм «Довгоруким».

Всеволод II домігся визнання свого «старійшинства», повернув під київське управління Волинь.

1144 року Всеволод II здійснив похід проти князя Галицького Володимира (Володимирка) Володаревича з полками Чернігова, Переяславля, Смоленська, Турова та Волині, на його боці виступив і князь Польщі Владислав II «Вигнанець» (пол. Władysław II Wygnaniec), а на боці Володимирка – угорський король Геза II (угор. II. Géza). Володимирко зазнав поразки.

1145 року війська Ольговичів на чолі з Всеволодом II здійснили переможний похід до Польщі проти князя Мазовецького Болеслава «Кучерявого» (пол. Bolesław Kędzierzawy), який воював проти їхнього союзника князя Польщі Владислава II. Унаслідок цього польське місто Візна (пол. Wizna, нині село в Ломжинському повіті Підляського воєводства в Польщі) відійшло до Русі.

1146 року відновилася війна з Галичем. Всеволод II безуспішно облягав Звенигород. Повертаючись із походу, хворий він зупинився біля Вишгорода. Перед смертю великий князь скликав киян до Вишгорода, передав київський стіл братові Ігорю і помер 1 серпня 1146 року.  

XIX. 01. – 13.08.1146 (13 днів) року – великий князь Ігор II Ольгович (укр. Ігор Ольгович), хресне ім’я Георгій, у чернецтві – Гавриїл, у схимі – Ігнатій (VIII), народж. 1096 р. Київ – убитий 09 або 19.09.1147 (близько 51 року) р. у Києві киянами, похований у Церкві св. Симеона Симеонівського монастиря в Копиревому кінці поблизу Києва (нині в Києві), перепохований 1150 року в Церкві св. Спаса в Чернігові, князь Путивльський 1127 – 1142 рр., князь Новгород-Сіверський 1139 – 1146 рр., князь Берестейсько-Дорогичинський (див. Білорусь) 1142 – 1146 рр. (із Новгород-Сіверської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів), святий Руської православної церкви

другий син Олега Святославича, князя Чернігівського

Князівський знак Чернігівських Ольговичів. Автор – Krutyvuss. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

Висла печатка з князівським знаком Ігоря Ольговича. Князь мав родовий знак, відомий за багатьма його печатками, знайденими в Чернігівській області. Знак мав вигляд двозуба з перехрестям на правому зубі та вигнутим лівим зубом і рискою знизу. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 60. Фото без змін

Вступ на престол Ігоря викликав невдоволення практично всіх жителів Києва. На віче, що зібралося на Подолі біля Турової божниці, кияни виклали братові Ігоря, Святославу свої претензії до колишньої князівської адміністрації. Далі літопис повідомляє про початок повстання киян проти князівської адміністрації. У цей же час боярська опозиція запросила на князювання до Києва князя Переяславського Ізяслава Мстиславича, він прийняв пропозицію.  

9 серпня 1146 року поблизу Києва біля Надова озера відбулася битва між військами князя Ігоря II та князя Ізяслава Мстиславича. У розпал битви київське ополчення перейшло на бік Ізяслава.

13 серпня 1146 року Ізяслав Мстиславич з військом підійшов до Києва, зайняв місто і, порушивши удільно-лествичну систему, сів на київський стіл, таким чином, Київ повернувся до Мономаховичів.

XX. 1) 13.08.1146 – 01.09.1149 рр. – великий князь Ізяслав II Мстиславич (укр. Ізяслав Мстиславич), хресне ім’я Пантелеймон (IX), народж. бл. 1097 р. Новгород, князь Курський (див. Російська Федерація) 1127 – 1129 рр., князь Полоцький (див. Білорусь) 1129 – 1132 рр., князь Туровський (див. Білорусь) 1132 – 1134 рр., князь Володимир-Волинський 1135 – 1142 рр., князь Переяславський 1142 – 1146 рр. (із Володимир-Волинської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ізяславичів), родоначальник волинсько-галицької династії Ізяславичів, один із перших руських князів, якого літопис – Київський звід у складі Іпатіївського літопису, називає «царем»

старший син великого князя Мстислава I «Великого»

Торговельна пломба-печатка XII століття з князівським знаком Ізяслава Мстиславича. Він мав мати знак, за формою близький до знака його батька, Мстислава. Шляхом додавання «опятнышей» можна уявити знак – двозуб «дзвоникоподібної» форми з «відростками» знизу. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 61. Фото без змін

13 серпня 1146 року Ігоря Ольговича було схоплено, привезено до Києва і посаджено в «поруб», потім пострижено в ченці. 

Під прямим контролем Ізяслава II опинилися також Туров і Переяславль.

27 червня 1147 року з ініціативи князя Ізяслава, але без благословення патріарха Константинопольського, у Києві на соборі єпископів митрополитом Київським і всієї Русі було поставлено Климента (Клима) Смолятича (укр. Климент Смолятич, 1147 – 1155 рр.).

1147 року – похід Ізяслава II проти Юрія «Довгорукого».

У вересні 1147 року біля Софійського собору у Києві зібралося віче. Чернігівські князі були звинувачені у змові проти Ізяслава II. На віче було вирішено розправитися з Ігорем Ольговичем, що жив у монастирі в Києві. Зрештою він був убитий.

1147 року до «Руської правди» внесено нові доповнення.  

Міжусобна війна на Русі (1149 – 1154 рр.).

1148 року князь Чехії Владислав II (чеськ. Vladislav II./I), повертаючись із Другого хрестового походу, відвідав Київ.

1149 року посли Ізяслава II були направлені до Польщі та Угорщини.

23 серпня 1149 року біля Переяславля на Дніпрі Ізяслав II був розбитий своїм дядьком Юрієм Володимировичем і половцями. 1 вересня він залишив Київ, а 2 вересня до міста вступив Юрій.

XXI. 1) 02.09.1149 – 20.08.1150 рр. – великий князь Юрій (Георгій) Володимирович «Довгорукий» (давньорус. Гюрьги Владимирович, Дюрьги Владимирович, укр. Юрій Володимирович) (VIII), народж. 1090-ті р., князь Ростово-Суздальський (див. Російська Федерація) 1113 – 1157 рр., князь Переяславський 1132 і 1134 року (із Ростово-Суздальської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів – Юрійовичів), родоначальник володимиро-суздальської князівської династії Юрійовичів і прародитель північно-східної групи князівських прізвищ

шостий син великого князя Володимира II «Мономаха»

Висла печатка з князівським знаком Юрія «Довгорукого». XII століття. Джерело – https://www.reviewdetector.ru/index.php?showtopic=1856699&st=140. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Висла печатка з князівським знаком Юрія «Довгорукого». Його князівський знак зображений на його численних печатках, у вигляді двозуба із закрученими кінцями та «відростком» на лівому зубі. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 60. Фото без змін

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Юрія «Довгорукого». Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 60. Фото без змін

У серпні 1150 року Ізяслав Мстиславич із чорними клобуками (берендеї й торки) рушив із Волині на Київ. 20 серпня Юрій утік за Дніпро до Остерського городка, але до Києва з Вишгорода несподівано прибув В’ячеслав Володимирович і посів стіл.

2) 20.08.1150 року (кілька годин) – великий князь В’ячеслав Володимирович (VIII), князь Переяславський 1142 – 1143 рр., князь Туровський (див. Білорусь) 1143 – 1146 рр., князь Пересопницький 1146 – 1149 рр., князь Вишгородський 1149 – 1151 рр.

Через кілька годин за пропозицією племінника Ізяслава Мстиславича, В’ячеслав мирно повернувся до Вишгорода.

2) 20 – 27.08.1150 року – великий князь Ізяслав II Мстиславич, хресне ім’я Пантелеймон (IX), князь Володимир-Волинський 1146 – 1151 рр.

Ізяслав II присягнув В’ячеславу Володимировичу як батькові, тобто старшому співправителю, і В’ячеслав відправив свою дружину з Ізяславом II, воювати проти Юрія «Довгорукого».

Незабаром до Києва зі сходу, об’єднавшись з Давидовичами та Ольговичами, підійшов Юрій «Довгорукий», а його союзник князь Галицький Володимир Володаревич – із заходу. Ізяслав II виступив проти галицьких військ, але зазнав поразки в битві на річці Ольшаниці (річка в Золочівському районі Львівської області). Повернувся до Києва він 27 серпня втік до Володимира-Волинського. 28 серпня Юрій із союзниками вступив до Києва.

2) 28.08.1150 – 06.04.1151 рр. – великий князь Юрій Володимирович «Довгорукий» (VIII)

Русь 1151 року. Джерело – Толочко П.П. Київська Русь // Енциклопедія історії України. – Київ: Наукова думка, 2007. – Т. 4. – С. 235. Фото без змін

До середини XII століття Русь вступила в стан роздробленості й фактично розпалася на півтора десятка самостійних князівств, з яких Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське та Галицьке розташовувалися в межах сучасної України. Ті своєю чергою теж поділялися на князівства-васали.

У 2-й половині XII століття, зі зміцненням могутності інших князівських центрів, привабливість київського столу, як старшого, поступово втрачається. Київ втрачає свій столичний статус, перетворившись на центр одного з князівств, причому далеко не наймогутнішого.

Наприкінці лютого 1151 року Ізяслав II, заручившись підтримкою короля Угорщини Гези II (угор. II. Géza), і разом із посланим йому загоном угорців, виступив із Волині на Київ. Юрій, який не очікував нападу, 6 квітня втік до Остерського городка, а Ізяслав вступив до Києва.

3) 06.04.1151 – 13.11.1154 рр. – великий князь Ізяслав II Мстиславич, хресне ім’я Пантелеймон (IX), помер 13.11.1154 р. Київ, похований у Церкві св. Феодора Тирона Феодорівського монастиря в Києві

8 квітня 1151 року Ізяслав II закликав із Вишгорода свого дядька В’ячеслава Володимировича до себе в старші співправителі. Для узаконення свого правління Ізяслав був усиновлений своїм дядьком. «Изяслав же с Вячеславом сел в Киеве, причём Вячеслав – на Великом (Ярославовом) дворе (этот двор размещался в «Городе Владимира», в районе нынешней Десятинной улицы), а Изяслав – на дворе под Угорским…».

3) 08.04.1151 – 08.12.1154 рр. – великий князь В’ячеслав Володимирович (VIII), помер 08.12.1154 р. Київ, похований у Софійському соборі в Києві, правив номінально

19 (або 26) травня 1151 року Ізяслав II здобув перемогу над Юрієм «Довгоруким» на Перепетовому полі південніше Василькова на берегах річечок Рут (нині Протока – лівий доплив Росі) і Рутець (правий доплив Протоки) десь в околицях нинішнього селища міського типу Гребінки (укр. Гребінки у Васильківському районі Київської області). Юрій утік до Переяславля і незабаром пішов до Суздаля. Таким чином, Ізяслав II остаточно витіснив Юрія з півдня і поодинці розбив його південних союзників: галичани були розбиті на Сяні 1152 року, Святослав Ольгович – під Новгород-Сіверським у лютому 1153 року, 16 лютого 1154 року під Теребовлем (нині місто в Тернопільському районі Тернопільської області) на річці Серет галичани знову були розбиті.

1154 року, згідно з літописом, на Русь («из Обез») прибула молода грузинська царівна Русудан, дочка царя Грузії Деметре I (груз. დემეტრე I) з династії Багратіонів, яку Ізяслав II узяв собі за дружину.   

13 листопада 1154 року Ізяслав II помер. Київ спробував посісти князь Чернігівський Ізяслав Давидович, але В’ячеслав не пустив його до Києва і за згодою київських бояр закликав іншого свого племінника – князя Смоленського Ростислава Мстиславича. Ростислав, так само як і Ізяслав II, визнав В’ячеслава старшим співправителем і був усиновлений своїм дядьком.

XXII. 1) кінець листопада – 15.12.1154 р. – великий князь Ростислав I Мстиславич (укр. Ростислав Мстиславич), хресне ім’я Михаїл (IX), народж. бл. 1108 р. Київ, князь Смоленський (див. Російська Федерація) 1127 – 1167 рр., князь Новгородський 1154 року (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів), родоначальник смоленської династії Ростиславичів, святий Руської Православної церкви

другий син великого князя Мстислава I «Великого»

Висла печатка XII століття з князівським знаком Ростислава Мстиславича. Відомі печатки, які могли належати йому, на них знак у вигляді двозуба «дзвоникоподібної» форми з «відростком» на лівому зубі та перехрестям на правому. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 61. Фото без змін

Старшинство Ростислава I визнали князі Рязанські та Великий Новгород, який прийняв його сина Давида.

Взимку 1154 року – похід Ростислава I на Чернігів.

8 грудня 1154 року великий князь В’ячеслав Володимирович помер.

У середині грудня 1154 року проти Ростислава I виступив князь Чернігівський Ізяслав Давидович з військами Гліба Юрійовича, сина Юрія «Довгорукого», і половцями. Претензії на Київ висунув і Юрій «Довгорукий». Обидва вони, Ізяслав і Юрій, згідно з лествичною системою, мали більше прав на велике князювання, ніж Ростислав. У битві під Черніговом війська Ростислава I були розбиті Ізяславом Давидовичем, і Ростислав утік до Смоленська, а Київ зайняв Ізяслав.

XXIII. 1) 16(17).12.1154 – приблизно 20.03.1155 рр. – великий князь Ізяслав III Давидович (укр. Ізяслав Давидович) (VIII), народж. до 1109 р., князь Гомельський (див. Білорусь) 1127 – 1146 рр., князь Стародубський (див. Російська Федерація) 1146 – 1151 рр., князь Чернігівський 1151 – 1154, 1155 – 1157 рр. (із Чернігівської гілки Рюриковичів – Святославичів – Давидовичів)

молодший син Давида Святославича, князя Чернігівського

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Ізяслава Давидовича. Він мав знак у вигляді двозуба, як у діда і батька. Це може бути – двозуб із перехрестям на лівому зубі та півколом знизу. Він відомий за пломбами з Чернігівської області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 65. Фото без змін

1154 року Юрій «Довгорукий» рушив із великими силами на Київ. Від Моровійська (нині село в Чернігівському районі Чернігівської області) він направив до Ізяслава посла з вимогою негайно залишити Київ. Ізяслав не поспішав виконувати ультиматум Довгорукого «зане возлюби зело великое княжение Киевское», проте «видя, что ему противо силы Юрия не устоять», змушений був скоритися і повернувся до Чернігова.

3) 20.03.1155 – 15.05.1157 рр. – великий князь Юрій Володимирович «Довгорукий» (VIII), помер 15.05.1157 р. Київ за загадкових обставин, похований біля Церкви Спаса Спаського монастиря на Берестові поблизу Києва (нині в Києві)

Щоб закріпитися на півдні, Юрій у всіх містах великокнязівського домену посадив своїх синів. Він утримував у своїх руках Суздальську, Переяславську, Туровську землі.

1157 року Юрій здійснив невдалий похід на Волинь, безуспішно облягав Луцьк.

Проти Юрія утворилася коаліція князів на чолі з Ростиславом Мстиславичем.

15 травня 1157 року Юрій «Довгорукий» помер, імовірно, отруєний київськими боярами.

16 травня 1157 року в Києві почалося повстання проти засилля суздальців, що прийшли з Юрієм – «избивахуть Суждальци по городамъ и по селамъ, а товаръ ихъ грабяче». Двір покійного князя («дворъ его красный») був пограбований народом. «И другый дворъ его за Днѣпромъ разъграбиша, его же звашеть самъ Раемъ». Пограбований був і двір його сина Василька – Васильків двір: «И Васильковъ дворъ сына его разграбиша в городѣ».  

Київські бояри запросили на стіл Ізяслава III Давидовича.

2) 19.05.1157 – 21.12.1158 рр. – великий князь Ізяслав III Давидович (VIII), князь Вирський 1159 – 1161 рр.

1157 року син Юрія «Довгорукого», Гліб князь Переяславський, відокремив Переяславль від Києва. 

Наприкінці 1158 року Ізяслав III зробив спробу втручання в галицькі справи, підтримавши галицького ізгоя Івана «Берладника». У відповідь князь Галицький Ярослав «Осмомисл» підтримав Ростислава Мстиславича і Мстислава Ізяславича, сина Ізяслава II.

Міжусобна війна на Русі (1158 – 1161 рр.).  

Проти Ізяслава III склалася коаліція князя Галицького Ярослава «Осмомисла», князя Волинського Мстислава Ізяславича та князя Пересопницького Володимира Андрійовича.

21 грудня 1158 року чорні клобуки Ізяслава III перейшли на бік Мстислава Ізяславича. Ізяслав III з половцями був розбитий під Білгородом Мстиславом Ізяславичем і втік до землі в’ятичів.

22 грудня 1158 року (6667 рік за Іпатіївським і Воскресенським літописами) (взимку 6666 року за Лаврентіївським літописом, за Никонівським літописом 22 серпня 6666 року) Мстислав Ізяславич вступив до Києва.

XXIV. 1) 22.12.1158 – 12.04.1159 рр. – великий князь Мстислав II Ізяславич (укр. Мстислав Ізяславич), хресне ім’я Феодор (X), народж. бл. 1125 р., князь Переяславський 1146 – 1149, 1151 – 1154 рр., князь Луцький 1154 – 1157 рр., князь Пересопницький 1155 – 1156 рр., князь Володимир-Волинський 1157 – 1170 рр. (із Володимир-Волинської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ізяславичів). У Мстислава міг бути князівський знак «дзвоноподібної» форми з двома «відростками» знизу та «відростком» праворуч. Знак відомий за торговельними пломбами-печатками XII століття (В.В. Нечитайло. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. С. 64)

старший син великого князя Ізяслава II Мстиславича

Мстислав II закликав повернутися на князювання до Києва старшого в роді, свого дядька Ростислава Мстиславича і після переговорів поступився йому київським столом. 12 квітня 1159 року Ростислав прибув до Києва.

2) 12.04.1159 – 12.02.1161 рр. – великий князь Ростислав I Мстиславич, хресне ім’я Михаїл (IX)

1159 року Ростислав I послав військо звільнити місто Олешшя (давньорус. «Ольховое», нині городище поблизу міста Олешки в Херсонському районі Херсонської області) в низов’ях Дніпра, захоплене вольницею так званих берладників.

8 лютого 1161 року Ізяслав III з половцями та князями Сіверським, Курським, Вщизьким перейшов замерзлий Дніпро біля Вишгорода і 12 лютого раптовим ударом захопив Київ. Ростислав I втік до Білгорода.

3) 12.02. – 06.03.1161 р. – великий князь Ізяслав III Давидович (VIII), помер 06.03.1161 р. від ран у Симеонівському монастирі в Копиревому кінці поблизу Києва (нині в Києві), похований у Церкві святих Бориса і Гліба в Чернігові

Чотиритижнева облога Білгорода (нині село Білогородка на річці Ірпінь, у Бучанському районі Київської області, не плутати з російським Бєлгородом), де засів Ростислав, військом Ізяслава III не увінчалася успіхом.

У березні 1161 року до Києва підійшло військо союзників Ростислава – Мстислав Ізяславич, Рюрик Ростиславич, Володимир Андрійович та князь Поросський Василько Юрійович. Покинутий половцями Ізяслав III спробував утекти, але був наздогнаний чорними клобуками (торками), у бою був смертельно поранений і 6 березня 1161 року помер. Ростислав Мстиславич повернувся на київське князювання.

3) 06.03.1161 – 14.03.1167 рр. – великий князь Ростислав I Мстиславич, хресне ім’я Михаїл (IX), помер 14.03.1167 (близько 60 років) р. місто-замок Заруб (нині городище поблизу селища міського типу Рогнедине, адміністративний центр Рогнединського району Брянської області Російської Федерації) по дорозі на Київ, похований у Церкві св. Феодора Тирона Феодорівського монастиря в Києві

Зазначимо, що Смоленське князівство, яке перебувало в центрі руських земель, завжди підтримувало тісні контакти з Києвом. Розташовуючись на найважливішому торговельному шляху Русі та фактично контролюючи його на всьому протязі, Київ і Смоленськ не могли вступати в протиборство. Їх об’єднували спільні економічні інтереси, і невипадково ці центри гостріше за інших відчували необхідність збереження єдності руських земель. Смоленськ, який перебував у повній безпеці від половців, проте, регулярно посилав військові загони в розпорядження київських князів.

За третього князювання Ростислава I переважала об’єднавча тенденція, вісім років Русь не знала міжкнязівських усобиць. Більшість князів визнали Ростислава «старшим» на Русі. Ростислав завжди прагнув примирити ворогуючі сторони та запобігти конфліктам. Він намагався підтримувати безпеку Києва й стежив за порядком.

1161 року Ростислав I зумів погасити конфлікт у Великому Новгороді, повернувши на князювання свого сина Святослава Ростиславича.

1162 року Ростислав I відбив половців, які напали на чорних клобуків.

1163 року великий князь одружив свого сина Рюрика з дочкою половецького хана Белука і відтоді був у союзі з половцями, проте напади інших половецьких орд тривали.

1165 року Ростислав I фактично приєднав до Смоленського князівства Вітебське князівство (білор. Віцебск, місто, нині адміністративний центр Вітебського району та Вітебської області Білорусі).

1166 року половці зайняли дніпровські пороги й почали грабувати руських і візантійських купців. Величезне військо, зібране Ростиславом I і руськими князями, спустилося до Канева (нині місто в Черкаському районі Черкаської області) і простояло там до закінчення річкової навігації, охороняючи торговельні судна.

У лютому 1167 року Ростислав вирішив вирушити до Великого Новгорода, з тим, щоб знову примирити свого сина Святослава з новгородцями. У Великих Луках (нині адміністративний центр Великолуцького району Псковської області Російської Федерації), вже хворий, він провів переговори зі знатними новгородцями. На зворотному шляху, у Смоленську, Ростислав почувався ще гірше, але, бажаючи за всяку ціну померти в Києві, продовжив шлях.

14 березня 1167 року Ростислав I помер у місті-замку Заруб (нині городище поблизу селища міського типу Рогнедине, адміністративний центр Рогнединського району Брянської області Російської Федерації), його тіло було привезено до Києва.

Наступником Ростислава I кияни запросили Мстислава II Ізяславича, але він не поспішав до Києва і запросив до столиці свого дядька Володимира Мстиславича, як старшого серед Мономаховичів.

XXV. 1) 15.03. – 15.05.1167 р. – великий князь Володимир III Мстиславич «Мачешич» (укр. Володимир Мстиславич) (IX), народж. 1132 р., князь Дорогобузький 1152 – 1154 рр., князь Володимир-Волинський 1154 – 1157 рр., князь Слуцький (див. Білорусь) 1162 року, князь Трипільський 1162 – 1168 рр. (із Володимир-Волинської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів)

молодший син великого князя Мстислава I «Великого»

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Володимира Мстиславича. XII століття. Джерело – https://www.reviewdetector.ru/index.php?showtopic=1856699&st=240. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

Висла печатка з князівським знаком Володимира «Мачешича» Відомі печатки, знайдені на Київщині з його знаком «дзвоноподібної» форми з «відростком» на правому зубі та перехрестям зверху зубців. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 62. Фото без змін

Це князювання Володимира III Мстиславича сумнівне. В Іпатіївському літописі (XV століття) це князювання не згадується. Згідно з Лаврентіївським літописом (XIV століття), Софійським першим літописом (XV століття) та Яном Длугошем (XV століття) це правління було недовгим.

15 травня 1167 року Мстислав II Ізяславич, заручившись підтримкою інших князів, киян і чорних клобуків, посів київський стіл, вигнавши з Києва Володимира III Мстиславича.

2) 15.05.1167 – 11.03.1169 рр. – великий князь Мстислав II Ізяславич, хресне ім’я Феодор (X), князь Володимир-Волинський 1159 – 1167 рр.

Мстислав II розбив Володимира Мстиславича під Вишгородом.

Мстиславу довелося погодитися з присутністю в Київській землі володінь Ростиславичів: Рюрик Ростиславич утримував Овруч (Вручій), а Мстислав Ростиславич – Вишгород. 

У березні 1168 року Мстислав II здійснив великий похід проти половців на чолі київських, чернігово-сіверських, переяславських, волинських, туровських і городенських полків. Він завдав половцям тяжкої поразки біля «Чорного лісу» (нині лісовий масив в Олександрійському районі Кіровоградської області), а також розгромив половецькі кочовища над Орелью (річка лівий доплив Дніпра) і Снопородом. Були убезпечені торговельні шляхи, захоплено величезну здобич, звільнено багато руських полонених. 

9 березня 1169 року величезне військо князя Володимиро-Суздальського Андрія Юрійовича «Боголюбського» (син Юрія «Довгорукого») на чолі з його сином Мстиславом Андрійовичем, до складу якого входила більшість руських князів (12 південноруських князів), разом зі смоленськими Ростиславичами, обложило Київ. Похід не підтримали: князь Чернігівський Святослав Всеволодович, князь Галицький Ярослав Володимирович, князі Туровські та Городенські. Обороною столиці керував Мстислав II, але на третій день він залишив обложений Київ і втік на Волинь. 12 березня 1169 року Київ уперше був узятий «копьём» (приступом). Два дні суздальці та смольняни грабували й палили місто, палаци та храми. «Митрополія» (Софійський собор) була пограбована нарівні з іншими храмами. У монастирях і церквах забирали не лише коштовності, а й ікони, хрести, дзвони, ризи. Безліч киян було відведено в полон. «И бысть в Киеве на всих человецах стенание и туга, и скорбь неутишимая». 

Андрій «Боголюбський» прийняв титул «великого князя», але не став правити в Києві особисто, і 12 березня передав місто своєму молодшому братові князю Переяславському Глібу Юрійовичу. З цього часу Північно-Східна Русь із центром у Володимирі стає однією з найвпливовіших руських земель. Номінально Київ усе одно залишався найстарішим столом і до князів, які будь-коли протягом життя побували на київському столі, продовжував прикладатися титул князя «всієї Русі».

XXVI. 1) 12.03.1169 – 20.02.1170 рр. – князь Гліб Юрійович, хресне ім’я Олександр (IX), народж. невід., князь Курський (див. Російська Федерація) 1147 – 1148 рр., князь Городець-Остерський 1147 року, князь Канівський 1149 року, князь Переяславський 1151 року, князь Городець-Остерський 1151 – 1152 рр., князь Переяславський 1155 – 1169 рр. (із Переяславської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів – Юрійовичів), став першим київським князем, який не титулувався як «великий»

четвертий син великого князя Юрія «Довгорукого»

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Гліба Юрійовича. Можна припустити, багато з синів Юрія «Довгорукого» мали знак у формі двозуба «дзвоноподібної» форми. Глібові, можливо, належав двозубий знак з «відростком» праворуч. Знак відомий за пломбами XII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали Великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 64. Фото без змін

20 лютого 1170 року Мстислав Ізяславич разом зі своїм братом Ярославом, волинськими, луцькими, галицькими, туровськими, городенськими полками та чорними клобуками підійшов до Києва. Скориставшись від’їздом Гліба до Переяславля, кияни відчинили ворота міста.

3) 22.02. – 13.04.1170 р. – великий князь Мстислав II Ізяславич, хресне ім’я Феодор (X), помер 19.08.1170 р. Володимир-Волинський від хвороби, похований у Церкві Успіння Богородиці у Володимирі-Волинському

Мстислав II у Вишгороді облягав союзника Андрія «Боголюбського», Давида Ростиславича.

Гліб Юрійович утік до половців і привів від них військо. 

Тим часом унаслідок безуспішної облоги Вишгорода союзники Мстислава II, починаючи з галичан, залишили його.

У квітні 1170 року, дізнавшись про переправу через Дніпро Гліба Юрійовича з половцями, Мстислав залишив Київ, пішов на Волинь і помер 19 серпня 1170 року.

2) 13.04.1170 – 20.01.1171 рр. – князь Гліб Юрійович, хресне ім’я Олександр (IX), помер 20.01.1171 р. Київ, після тяжкої хвороби, імовірно, отруєний киянами, похований біля Церкви Спаса Спаського монастиря на Берестові поблизу Києва (нині в Києві)

До південноруських кордонів по обох берегах Дніпра підступили половці.

1170 року князь Гліб поїхав до Переяславської землі, половці, що перебували на правому березі Дніпра, почали розоряти села. Гліб послав проти них брата Михалка Юрійовича з чорними клобуками, який завдав половцям поразки.

У лютому 1171 року, після смерті Гліба, Давид Ростиславич і Мстислав Ростиславич на велике князювання до Києва запросили свого дядька Володимира III Мстиславича. Потайки від князя Луцького Ярослава Ізяславича і князя Андрія «Боголюбського» Володимир приїхав до Києва.

2) 05.02. – 30.05.1171 (близько 4-х місяців) року – великий князь Володимир III Мстиславич «Мачешич» (IX), князь Дорогобузький 1170 – 1171 рр., помер 30.05.1171 (близько 40 років) р. Київ від тяжкої хвороби, похований у Церкві св. Феодора Тирона Феодорівського монастиря в Києві

Андрій «Боголюбський» зажадав від Володимира III залишити Київ. Але незабаром Володимир III помер, і великокнязівський стіл отримав Михалко Юрійович, молодший брат Андрія «Боголюбського».

XXVII. 1) 30.05. – 01.07.1171 року – князь Михалко I (Михаїл) Юрійович (укр. Михайло (Михалко) I Юрійович (IX), народж. бл. 1145/1153 р. Суздаль (нині місто, адміністративний центр Суздальського району Володимирської області Російської Федерації), князь Торчеський 1155 – 1159 рр., князь Михайлівський 1159 – 1169 рр., князь Торчеський 1169 – 1174 рр. (із Володимиро-Суздальської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів – Юрійовичів)

один із молодших синів великого князя Юрія «Довгорукого»

Висла печатка з князівським знаком Михалка Юрійовича. Він мав знак у вигляді двозуба «дзвоноподібної» форми з «відростками» праворуч і знизу. Знак відомий за численними печатками з Київської області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 65. Фото без змін

Андрій «Боголюбський» посадив князювати до Києва князя Смоленського Романа Ростиславича.

XXVIII. 1) 01.07.1171 – середина лютого 1173 рр. – князь Роман Ростиславич, хресне ім’я Борис (X), народж. бл. 1132/1135 р. Смоленськ, князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1154 року, князь Смоленський (див. Російська Федерація) 1167 – 1180 рр. (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)

старший син великого князя Ростислава I Мстиславича

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Романа Ростиславича. Він мав знак,

як і в його батька, але з «відростками» знизу. Відомі пломби з цим знаком, знайдені в Київській області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали Великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 62. Фото без змін

Узимку 1172-1173 року князь Роман відмовився видати Андрію «Боголюбському» київських бояр, запідозрених у отруєнні князя Гліба Юрійовича. За вимогою розгніваного відмовою Андрія, Роман віддалився до Смоленська. Андрій «Боголюбський» знову віддав Київ братові Михалку.

2) бл. 18.02. – 23.03.1173 року – князь Михалко I (Михаїл) Юрійович (IX), помер 20.06.1176 р. Городець (нині місто, адміністративний центр Городецького району Нижегородської області Російської Федерації), похований у Володимирі (нині місто, адміністративний центр Володимирської області Російської Федерації), великий князь Володимиро-Суздальський (див. Російська Федерація) 1174, 1175 – 1176 рр.

Михалко I, обложений у Торчеську Ростиславичами, послав до Києва свого молодшого брата Всеволода Юрійовича з племінником Ярополком Ростиславичем, сином князя Ростислава Юрійовича і онуком Юрія «Довгорукого» (деякі історики називають їх співправителями).

лютий – 23.03.1173 (35 днів) р. – княжив Всеволод Юрійович «Велике Гніздо», хресне ім’я Дмитрій (IX), народж. 19.10.1154 р. Дмитров (нині місто в Московській області Російської Федерації) – помер 15.04.1212 р. Володимир (нині місто, адміністративний центр Володимирської області Російської Федерації), похований у Володимирі, прах зберігається в Андріївському приділі Успенського собору у Володимирі, князь Остерський 1169 – бл. 1172 рр., князь Переяславський 1175 – 1176 рр., великий князь Володимирський 1176 – 1212 рр. (із Володимиро-Суздальської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів – Юрійовичів)

наймолодший син великого князя Юрія «Довгорукого»

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Всеволода Юрійовича. Він мав знак «дзвоноподібної» форми у вигляді двозуба з «відростком» праворуч і перехрестям знизу. Знак відомий за пломбами XII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали Великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 65. Фото без змін

23 березня 1173 року молодші Ростиславичі, брати: Рюрик, Давид і Мстислав, таємно вночі проникли до Києва, взяли в полон Всеволода й Ярополка, і посадили в Києві свого брата Рюрика.

XXIX. 1) 24.03. – 06.09.1173 року – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X), народж. бл. 1137/1140 р., князь Вишгородський 1161 – 1168 рр., князь Овруцький 1167 – 1208 (з перервами) рр., князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1170 – 1171 рр., князь Білгородський з 1171 року (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)

третій син великого князя Ростислава I Мстиславича

Висла печатка з князівським знаком Рюрика Ростиславича. Мав знак, відомий на печатках, знайдених у Київській області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 62. Фото без змін

Михалко Юрійович уклав з Ростиславичами мир і викупив із полону, або обміняв на галицького княжича Володимира, Всеволода Юрійовича та Ярополка Ростиславича.

Восени 1173 року князь Андрій «Боголюбський» відправив проти молодших Ростиславичів величезне військо. Серед його союзників були: Ігор Святославич, Святослав Всеволодович та інші лівобережні князі.

6 вересня 1173 року Ростиславичі пішли з Києва й укріпилися: Рюрик у Білгороді, Мстислав у Вишгороді, а Давид вирушив на Волинь просити допомоги в Ярослава Ізяславича. Військо Андрія зайняло Київ і обложило Мстислава у Вишгороді. Облога виявилася безуспішною.

Наприкінці 1173 року до Києва підійшло волинське військо, підтримане галичанами, під командуванням князя Луцького Ярослава Ізяславича. Після переговорів зі смоленськими Ростиславичами та чернігівськими Ольговичами Ярослав вступив у союз з Ростиславичами, які пообіцяли йому київське князювання. Похід полків Ярослава до Білгорода викликав сильну паніку в 50-тисячному війську, яким керував Святослав Всеволодович.

У ніч на 19 грудня 1173 року величезне військо Андрія «Боголюбського» кинулося переправлятися через Дніпро, де було наздогнане Мстиславом Ростиславичем і значною мірою знищене, ті, що залишилися живими, відступили. Київським князем став Ярослав Ізяславич.

XXX. 1) 20.12.1173 – 2-га половина лютого 1174 рр. – великий князь Ярослав II Ізяславич (укр. Ярослав Ізяславич), хресне ім’я Іоанн (X), народж. бл. 1133/1136 р., князь Туровський (див. Білорусь) 1146 року, князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1148 – 1154 рр., князь Луцький з 1157 року (із Луцької гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ізяславичів)

другий син великого князя Ізяслава II Мстиславича

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Ярослава Ізяславича Князь міг мати знак, подібний до знака його батька – двозуб «дзвоноподібної» форми з перехрестям унизу. Він відомий за пломбами XII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 64. Фото без змін

Незабаром претензії на Київ висунув князь Чернігівський Святослав Всеволодович. На початку 1174 року він несподівано напав на Київ, Ярослав був заскочений зненацька, втік до Луцька, залишивши в руках переможця свою дружину, сина і скарбницю.

XXXI. 1) 2-га половина лютого – початок березня 1174 року (12 днів) – великий князь Святослав III Всеволодович (укр. Святослав Всеволодович), хресне ім’я, імовірно, Михаїл, у чернецтві, можливо, Гавриїл (IX), народж. бл. 1123 р. Чернігів, князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1140 року, князь Туровський (див. Білорусь) 1142 року, князь Володимир-Волинський 1142 – 1146 рр., князь Бузький 1146 року, князь Сновський(?) 1151 – 1154 рр., князь Туровський (див. Білорусь) 1154 – 1155 рр., князь Стародубський (див. Російська Федерація) 1155 – 1157 рр., князь Новгород-Сіверський 1157 – 1164 рр., князь Чернігівський 1164 – 1180 рр. (із Чернігівської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів)

старший син великого князя Всеволода II Ольговича

Князівський знак Чернігівських Ольговичів. Автор – Krutyvuss. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

Висла печатка з князівським знаком Святослава Всеволодовича. Мав родовий знак, відомий за його печатками з Київської області, двозуб із двома перехрестями на лівому зубі, а правий зуб, вигнутий у верхній частині. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 61. Фото без змін

Святослав III недовго затримався в Києві, він був змушений залишити Київ, оскільки на його вотчину – Чернігівське князівство, здійснив напад його двоюрідний брат князь Новгород-Сіверський Олег Святославич. Святослав III, захопивши майно Ярослава II, його родину, повернувся до Чернігова.

Ярослав Ізяславич, дізнавшись, що Київ порожній, на початку березня 1174 року повернувся до міста.

2) початок березня – кінець 1174 рр. – великий князь Ярослав II Ізяславич, хресне ім’я Іоанн (X), помер після 1173, до 1180 р. Луцьк, похований у Церкві св. Феодора Тирона Феодорівського монастиря в Києві

Ярослав II зігнав своє роздратування на киянах. Святослав Всеволодович, узявши з Ярослава викуп за його родину, помирився з ним.

28 червня 1174 року Андрій «Боголюбський» був убитий унаслідок боярської змови. Міжусобиці, що почалися у Володимиро-Суздальському князівстві, вивели Київ з-під опіки Володимиро-Суздальських князів.

Наприкінці 1174 року Ярослав II, бачачи прагнення Ростиславичів вигнати його з Києва і дізнавшись про підхід князя Смоленського Романа Ростиславича, добровільно поступився Києвом Роману Ростиславичу, а сам віддалився до Луцька, де й помер.

2) кінець 1174 – 19?.07.1176 рр. – великий князь Роман Ростиславич, хресне ім’я Борис (X)

1176 року руські війська, очолювані братами Романа, Рюриком і Давидом, були розгромлені половцями в битві біля Ростовця (нині село Мала Ростовка в Оратівському районі Вінницької області). Винуватцем поразки вважався Давид. Князь Чернігівський Святослав Всеволодович зажадав від київського князя суду над Давидом. Роман ухилився від цих дій. У відповідь брати Святослава, Ярослав і Олег перейшли Дніпро. Дізнавшись про це, Роман залишив Київ і пішов до Білгорода (нині село Білогородка на річці Ірпінь, у Бучанському районі Київської області, не плутати з російським Бєлгородом). Святослав III знову посів київський стіл, проте землі князівства навколо Києва залишилися в руках Ростиславовичів.

2) 20.07. – кінець липня 1176 рр. (тиждень) – великий князь Святослав III Всеволодович, хресне ім’я, імовірно, Михаїл (IX)

У липні 1176 року Святослав III атакував Білгород, де засів Роман Ростиславич, але безуспішно.

З середини 1170-х років доля великокнязівського столу опинилася в руках двох князівських угруповань: чернігівських Ольговичів і смоленських Ростиславичів. Розпочалося тривале протистояння.

3) кінець липня – початок серпня 1176 року – великий князь Роман Ростиславич, хресне ім’я Борис (X), помер 14.06.1180 р. Смоленськ, князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1179 року, похований у Церкві св. Богородиці в Смоленську

2) кінець липня – початок серпня 1176 року – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

3) початок серпня 1176 – кінець літа, початок осені 1180 рр. – великий князь Святослав III Всеволодович, хресне ім’я, імовірно, Михаїл (IX)

1179 року нижче Треполя (нині село в Обухівському районі Київської області) відбувся з’їзд руських князів з половцями для укладення миру. Проте половці продовжували розоряти околиці Переяславля. Дізнавшись про перехід руськими князями Дніпра, вони пішли в степи.

Навесні 1180 року Святослав III напав на Давида Ростиславича на ловах на Дніпрі.

Наприкінці літа – на початку осені 1180 року Святослав III пішов із Києва до Чернігова збирати війська для вигнання Ростиславичів із Київської землі. До звільненого Києва в’їхав Рюрик Ростиславич.

3) кінець літа, початок осені 1180 – літо 1181 рр. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

1180 року Рюрик скликав на з’їзд своїх союзників. До нього на допомогу прийшли князі Луцькі: Всеволод та Інгвар Ярославичі і галицьке військо князя «Ярослава Осмомисла». Давид Ростиславич вирушив на допомогу до Смоленська. 

Після свого невдалого Північного походу (1180 – 1181 рр.) проти Всеволода «Велике Гніздо», що утвердився у Володимирі-Суздальському, Святослав Всеволодович рушив на Київ. При його наближенні, влітку 1181 року Рюрик залишив місто й пішов до Білгорода. Святослав в’їхав до Києва.

4) літо 1181 – 25.07.1194 рр. – великий князь Святослав III Всеволодович, хресне ім’я, імовірно, Михаїл (IX), помер 25.07.1194 р. у заміській резиденції «Новому» князівському дворі, похований у Кирилівській церкві Кирилівського монастиря поблизу Києва (нині в Києві)

Літом 1181 року Святослав III послав частину сил з половцями проти Рюрика на Білгород. Рюрик розгромив Ігоря Святославича і половців хана Кончака біля Долобського озера на Дніпрі. 

1181 року укладено договір між Святославом III і Рюриком Ростиславичем. Святослав отримав Київ і титул великого князя Київського, а Рюрик – «Русскую землю» тобто решту міст Київщини, крім Канева. Зіткнення інтересів Ольговичів і Ростиславичів закінчилося тим, що в Києві утвердилися представники двох найсильніших і найвпливовіших князівських родин на Русі.

У 1181 – 1194 рр. – співправління («дуумвірат») Святослава і Рюрика. Навколо Києва було досягнуто певної стабільності.

1183 року Святослав III посилав війська на допомогу великому князю Володимирському Всеволоду «Велике Гніздо» проти волзьких болгар: «Дай нам Бог, брат и сын, повоевать нам в наше время с погаными», у викладі суздальських літописів.

1 березня 1184 року Святослав III і Рюрик розбили половців хана Кончака в битві на річці Хорол (за традиційним датуванням 1 березня 1185 року, за результатами порівняльного аналізу літописів російським і радянським істориком Миколою Георгійовичем Бережковим (помер 1956 року) – 1 березня 1184 року). 

30 липня 1184 року Святослав III і Рюрик розбили половців хана Кобяка в битві на річці Орелі (за традиційним датуванням 30 липня 1183 року, за результатами порівняльного аналізу літописів Миколою Георгійовичем Бережковим – 30 липня 1184 року). 

1185 року невдалий похід князя Новгород-Сіверського Ігоря Святославича на половців («Слово о полку Игореве», написане близько 1187 року) спровокував половців до нападу на Переяславль. У відповідь Святослав III, форсувавши Дніпро біля Заруба, змусив хана Кончака зняти облогу Переяславля й повернутися в степи.

1187 року Святослав III і Рюрик організували новий похід у степ, але половці ухилилися від зіткнення.

1187 року після смерті князя Галицького Ярослава «Осмомисла» Святослав III втрутився в боротьбу за владу в Галичі, усе закінчилося невдачею.

Під 1187 роком у Київському літописі у складі Іпатіївського літописного зводу вперше згадується етнічна назва «Україна», у значенні «Оукраина», щодо Південної Русі.

1189 року король Угорщини Бела III (угор. III. Béla) з династії Арпадів відправив до Києва послів, які вручили великому князю спеціальне послання. Після цього Святослав III відправив до Угорщини свого сина Гліба, суть київсько-угорських переговорів невідома.

1190 року – успішний похід руських дружин на половців.

1193 року – Канівський з’їзд князів з половцями для укладення загального миру. З’їзд зірвано.

1194 року Святослав III з братами зібрався в Рогові й виступив у похід проти рязанських князів через прикордонну суперечку, одночасно запитавши дозволу великого князя Володимирського Всеволода «Велике Гніздо», але той відповів відмовою, і війська довелося розвернути від Карачева.

25 липня 1194 року великий князь Святослав III Всеволодович помер.

1194 року після смерті Святослава III, згідно з Лаврентіївським літописом (XIV століття) з волі Всеволода «Велике Гніздо», Київ зайняв Рюрик Ростиславич. Згідно з дослідженням російського історика Олексія Олександровича Шахматова (помер 1920 року), Лаврентіївський літопис, що є єдиним джерелом щодо цих подій, ґрунтується в цій частині розповіді на Переяславському літописі (Переяславля-Залеського), близькому Всеволоду «Велике Гніздо». В історіографії немає тенденції буквально приймати ці відомості Лаврентіївського літопису.

4) 01.08.1194 – літо(?) 1201 рр. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

Рюрик визнав Всеволода «Велике Гніздо» старшим у роді Мономаховичів.

У червні 1195 року в Києві скликано з’їзд смоленських князів для обговорення питань про майбутнє Київського князівства та «братії» – тобто перерозподіл столів.

1196 року через уділи в Поросся на Київщині Всеволод «Велике Гніздо» спровокував конфлікт Рюрика з його зятем князем Волинським Романом Мстиславичем. Так Всеволод зруйнував союз південних Мономаховичів, щоб не втратити впливу на південноруські справи.
Міжусобна війна на Русі 1196 року. 

Восени 1196 року Роман Мстиславич наказав своїм людям розоряти землі Рюрика, який, зі свого боку, незабаром організував напад військ князя Галицького Володимира Ярославича і Мстислава Романовича на Перемишль, Ростислава Рюриковича – на Кам’янець.

Союз Всеволода «Велике Гніздо» з Ольговичами за відсутності миру Рюрика і з Романом, і з Ольговичами поставив Рюрика в дуже скрутне становище.

До 1200 року Київ остаточно втратив контроль над більшою частиною земель Русі – Волинню та Південним Переяславлем, Туровом і Смоленськом, Суздалем і Великим Новгородом, крім Чернігова, Рязані, Полоцька та Галича.

Русь 1200 року. Джерело – Толочко П.П. Київська Русь // Енциклопедія історії України. – Київ: Наукова думка, 2007. – Т. 4. – С. 237. Фото без змін

1200 року розгорілася тристороння боротьба за владу між Ростиславичами, Ольговичами та князем Галицько-Волинським Романом Мстиславичем.

1201 року Рюрик вступив у союз з Ольговичами і став готувати похід на Галич.

1201 року Роман Мстиславич зібрав проти Рюрика велике військо. Згідно з літописом його бік прийняли також чорні клобуки й жителі решти міст Київщини. При підході війська до Києва городяни відчинили Подільські ворота, і Роман зайняв місто. Після переговорів Рюрик залишив Київ і поїхав до Овруча. Роман віддав Київ своєму двоюрідному братові князю Луцькому Інгварю Ярославичу. Згідно з Лаврентіївським літописом, Інгваря в Києві посадили Всеволод «Велике Гніздо» і Роман Мстиславич. Радянський і російський археолог Борис Олександрович Рибаков (помер 2001 року) в описі південних справ 1201 – 1203 рр. Всеволода не згадує. Густинський літопис (початок XVII століття) називає Інгваря намісником Романа. Російський і радянський історик Олександр Євгенович Пресняков (помер 1929 року) говорить про те, що Роман перетворив Київ на «передовий пост галицьких володінь на сході». Український історик Михайло Сергійович Грушевський (помер 1934 року) вважав, що Лаврентіївський літопис перебільшив роль Всеволода, фактично ж Роман Мстиславич міг хіба що запитати згоди Всеволода на свій план, як старшого в роді Мономаховичів, і не зайняв Київ особисто, щоб не опинитися об’єктом цих претензій, а також через відносну непривабливість окремо взятого Києва, без Київської землі, що залишилася в розпорядженні Рюрика.

XXXII. 1) літо(?) 1201 – 02.01.1203 рр. – великий князь Інгвар Ярославич (XI), народж. бл. 1152 р., князь Луцький 1180 – бл. 1220 рр., князь Дорогобузький до 1186 року, князь Шумський (із Луцької гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ізяславичів)

старший син великого князя Ярослава II Ізяславича

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Інгваря Ярославича. Князь міг мати знак, подібний до знака батька. Відомий за пломбами XII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 64. Фото без змін

Узимку 1201-1202 року Роман Мстиславич провів похід у половецькі степи, тим самим надавши допомогу своєму союзнику, візантійському імператору Олексію III Ангелу (грец. Αλέξιος Γ’ Άγγελος). Роман захопив величезну здобич і «множество душ христианских отполони от них», за що удостоївся порівняння літописом зі своїм предком Володимиром «Мономахом». 

1202 року – віче в Києві. 

2 січня 1203 року Рюрик Ростиславич з Ольговичами та половцями взяли Київ, піддавши місто жорстокому пограбуванню.

5) 02.01. – середина січня 1203 р. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

У січні 1203 року Роман Мстиславич виступив на Київ, Рюрик відступив із Києва до Овруча.

2) середина січня – 16.02.1203 року – великий князь Інгвар Ярославич (XI)

У лютому 1203 року Роман Мстиславич облягав Рюрика в Овручі.

У лютому 1203 року за наполяганням Всеволода «Велике Гніздо», між протиборчими сторонами було укладено мир. Згідно з суздальськими літописами, Рюрикові повернули Київ ціною клятвеного зречення від Ольговичів і половців, «целовав крест» Всеволоду «Велике Гніздо» і дітям його, тобто відмовився від старшинства в роді й після смерті Всеволода.

6) 16.02.1203 – початок лютого 1204 рр. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

• дружини:

1. померла до 1172 р., шлюб з 1162 року, дочка Белука, хана половецького
2. Анна Юріївна, народж. до 1157 р. – померла 1214 р., шлюб 1172 року, дочка Юрія Ярославича, князя Туровського (див. Білорусь). 1204 року Анна насильно змушена прийняти чернецтво, 1205 року відмовилася залишити монастир

діти:

1. 1. Анастасія Рюриківна, чоловік Гліб Святославич, князь Чернігівський, помер до 1219 р., шлюб 1182 року
   2. Предслава Рюриківна, чоловік Роман Мстиславич, князь Володимир-Волинський, загинув 19.06.1205 р., шлюб між 1170-1180 рр., відіслана до батька близько 1198 року. 1204 року Предслава насильно пострижена в черниці, разом із батьком і матір’ю
   3. Ярослава Рюриківна, чоловік Святослав Ігорович, князь Перемишльський, убитий 1211 року, шлюб 1187 року
   4. Ростислав II, народж. 05.04.1172 р. (старший син)
   5. Всеслава Рюриківна, чоловік Ярослав Глібович, князь Рязанський (див. Російська Федерація), помер після 1199 року, шлюб 1199 року
   6. Володимир IV, народж. восени 1187 р. (молодший син)

Лютої зими 1203-1204 року Рюрик взяв участь у великому успішному поході південноруських князів на половців, організованому Романом Мстиславичем. У Лаврентіївському літописі, що є основним джерелом щодо подій 1203 – 1205 рр. поміщені під єдиною датою 6711, у зв’язку з чим цей зимовий похід і наступні події часто відносять до 1203 року. На зворотному шляху Роман і Рюрик із синами зупинилися в Треполі (нині село Трипілля в Обухівському районі Київської області) і розпочали переговори про розподіл волостей, але до угоди не дійшли. Справа закінчилася тим, що Роман взяв у полон Рюрика та його синів.

У лютому 1204 року Роман Мстиславич фактично зайняв київський престол. До Києва він відправив свого боярина В’ячеслава.

XXXIII. початок лютого – середина лютого 1204 року (2 тижні) – великий князь Роман Мстиславич «Великий» (XI), народж. бл. 1153 р. – загинув 19.06.1205 р. у битві біля Завихоста (пол. Zawichost, нині місто адміністративний центр ґміни Завіхост у Сандомирському повіті Свентокшиського воєводства Польщі) на Віслі в Польщі, згідно з Лаврентіївським літописом похований у Церкві Успіння Богородиці в Галичі, князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1168 – 1170 рр., князь Володимир-Волинський 1170 – 1188 рр., князь Галицький 1188 року, князь Волинський 1188 – 1199 рр., князь Галицько-Волинський 1199 – 1205 рр. (із Галицько-Волинської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ізяславичів – Романовичів), засновник галицько-волинської династії Романовичів. Галицько-Волинський літопис титулує його «самодержцем всієї Русі» і також називає «(царем) всієї Руської землі». В Іпатіївському літописі під 6709 (1201) роком він називається «великим князем Романом» і «самодержцем всея Руси»

старший син великого князя Мстислава II Ізяславича

Герб Перемишльського князівства. XIII століття. Автор – Alex Tora or Alex K in Ukranian and Japanese wiki. Суспільне надбання. Фото без змін

Висла печатка з князівським знаком Романа Мстиславича. Він міг мати знак у вигляді літери «I» з «відростком» праворуч і смугою внизу. Наступні князі мали подібні знаки, але з додаванням «відростків». Знак також відомий за печатками з Київської області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 63. Фото без змін

У Києві Роман велів постригти Рюрика в ченці (6713 рік за Лаврентіївським літописом, у Новгородському першому молодшого зводу та Троїцькому літописах зима 6711 року, у Софійському першому літописі 6712 рік), а також його дружину Анну і їхню дочку Предславу, колишню дружину Романа.

Роман Мстиславич об’єднав під своєю владою Волинь, Галичину та Київщину. Згідно з наведеним В.М. Татищевим повідомленням, в основі якого лежить «древній источник», Роман, порадившись «с князи и бояры о розспорядках в Руской земле, чтоб пресечь междоусобия», направляє до князів послів з такою пропозицією: «Вы, братья, известны о том, что Киев есть старейший престол во всей Руской земли и надлежит на оном быть старейшему и мудрейшему во всех князьях русских, чтоб мог благоразумнее управлять и землю рускую отовсюду оборонять, а в братии, князьях руских, доброй порядок содержать…». Удільні князі «хотя не хотели такого устава принять», а Всеволод «Велике Гніздо» під приводом небажання «преступить обычая древнего» відповів відмовою. Роман, залишивши в Києві Інгваря Ярославича, повернувся до Галича.   

3) 2-га половина лютого 1204 року (кілька днів) – великий князь Інгвар Ярославич (XI), про князювання Інгваря 1204 року в Києві повідомляється у В.М. Татищева. М.С. Грушевський вважав цю звістку ймовірною, і вона нерідко відтворюється в історіографії. У списку правителів Росії у Великій радянській енциклопедії Інгвар Ярославич фігурує під 1204 роком після Рюрика та перед його сином Ростиславом

Двох синів Рюрика – Ростислава і Володимира, Роман Мстиславич відвів як полонених до Галича, але після переговорів зі Всеволодом «Велике Гніздо» відпустив їх.

За рішенням? Всеволода «Велике Гніздо» на київський стіл Роман Мстиславич посадив старшого сина Рюрика – Ростислава, одруженого з дочкою Всеволода.

XXXIV. кінець лютого 1204 – близько 25.06(після 19.06).1205 рр. – великий князь Ростислав II Рюрикович (укр. Ростислав Рюрикович), хресне ім’я Михаїл (XI), народж. 05.04.1172 р. «на Лучине» (місто) на шляху з Великого Новгорода до Смоленська – помер 03.03.1218 (45 років) р., де похований невідомо, князь Торчеський 1190 – 1194, 1195 – 1205 рр., князь Вишгородський 1198 – 1199, 1205 – після 1218 рр., князь Галицький 1210 року (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)

старший син великого князя Рюрика Ростиславича

• дружина Верхуслава Всеволодівна, хресне ім’я Анастасія, народж. б. л. 1180 р. – померла бл. 1220 р. Володимир (нині адміністративний центр Володимирської області Російської Федерації), шлюб 26 вересня 1188 року у Білгороді, дочка Всеволода Юрійовича «Велике Гніздо», великого князя Володимирського
  • їхня дочка Ізмарагда-Євфросинія Ростиславна, народж. узимку 1198 р. Вишгород – померла невід.

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Ростислава Рюриковича. Князь міг мати знак у вигляді палички з винятком «опятнышей». Праворуч на знаку був один «відросток». Цей знак трапляється на пломбах кінця XII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 62. Фото без змін

19 червня 1205 року Роман Мстиславич загинув у бою під час походу в Малу Польщу. Дізнавшись про його смерть, Рюрик скинув чернечу рясу й оголосив себе князем Київським замість сина.

7) близько 25.06(після 19.06).1205 – середина серпня 1206 рр. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

1205 року Ольговичі провели з’їзд у Чернігові, на якому були присутні князь Смоленський Мстислав Романович і половці. Разом, з’єднавшись у Київській землі з Рюриком Ростиславичем, вони рушили в похід на Галич, віднімати спадщину в синів Романа Мстиславича. На річці Серет (річка в Тернопільській області) союзники зустріли галицьке та волинське військо, билися з ним цілий день і змусили відступити до Галича. Проте самому місту вони нічого не змогли зробити й повернулися додому без успіху.

Міжусобна війна на Русі (1206 – 1210 рр.). Стався розрив союзу Ольговичів і Ростиславичів. 

У серпні 1206 року Київ зайняв старший у роді Ольговичів князь Чернігівський Всеволод Святославич «Чермний», а Рюрик утік до Овруча.

XXXV. 1) середина серпня – жовтень(?) 1206 року – великий князь Всеволод III Святославич «Чермний» (тобто «рудий») (укр. Всеволод Святославич Чермний (Рудий)), хресне ім’я, можливо, Данило (X), народж. XII століття, князь Стародубський (див. Російська Федерація) 1198 – 1201 рр., князь Новгород-Сіверський 1201 – 1204 рр., князь Чернігівський 1204 – 1206 рр. (із Чернігівської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів)

третій син великого князя Святослава III Всеволодовича

Торговельна пломба-печатка XII століття з князівським знаком Всеволода «Чермного». Найімовірніше мав знак у вигляді двозуба з двома перехрестями на правому зубі та «відростком» на лівому. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 61. Фото без змін

Всеволод III вигнав Ярослава Всеволодовича, сина Всеволода «Велике Гніздо», з Переяславля, посадивши на його місце свого сина Михаїла.

Восени 1206 року Рюрик спільно із синами та племінниками вигнав Всеволода III з Києва й Переяславля, і сів у Києві.

8) жовтень 1206 – квітень 1207 рр. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X)

Рюрик посадив свого сина Володимира в Переяславлі.

Узимку 1206-1207 рр. Всеволод «Чермний» з’явився з братами та половцями повертати Київ, стояв під містом три тижні, але не зміг узяти й пішов назад ні з чим.

1207 року Всеволод «Чермний», з’єднавшись зі Святополчичами Туровськими та князем Галицьким Володимиром Ігоревичем, підійшов до Києва. Рюрик утік до Овруча. Треполь, Білгород, Торческ були відняті в Мономаховичів. Всеволод «Чермний» сів у Києві.

2) квітень – кінець жовтня 1207 року – великий князь Всеволод III Святославич «Чермний», хресне ім’я, можливо, Данило (X), князь Чернігівський 1208 – 1210 рр.

Як говорить літописець, Всеволод III через своїх союзників половців накоїв багато лиха Руській землі.

Восени 1207 року Рюрик швидко зібрав військо й раптово з’явився до Києва, вигнав із міста Всеволода III «Чермного».

9) кінець жовтня 1207 – весна 1210 рр. – великий князь Рюрик Ростиславич, хресне ім’я Василій (X), помер 19.04.1210/1212 або 1214 р. Чернігів, де похований невідомо, згідно з традиційною версією князь Чернігівський 1210 – 1212 рр. Згідно з іншими дослідженнями, князем Чернігівським він не був і помер 1210 року

Згідно з традиційною версією, 1210 року в ході переговорів за посередництва Всеволода «Велике Гніздо» Рюрик поступився Києвом Всеволоду «Чермному», а сам перейшов до Чернігова, де помер через два роки. Згідно з дослідженнями Рафаїла Володимировича Зотова (помер 1893 року) та історика А.П. П’ятнова, Рюрик Ростиславич помер 1210 року, тому став можливим новий захват Києва Всеволодом «Чермним». Рюриком же, що сів у Чернігові, був Рюрик Ольгович (хресне ім’я Костянтин), старший племінник Всеволода «Чермного».

3) весна 1210 – бл. 15.07.1212 рр. – великий князь Всеволод III Святославич «Чермний», хресне ім’я, можливо, Данило (X), помер 1212 або вересень 1215 р. Чернігів, похований у Кирилівській церкві Кирилівського монастиря поблизу Києва (нині в Києві), князь Переяславський 1210 – 1212 рр., князь Чернігівський 1212 року

1210 року укладено мир між Всеволодом «Велике Гніздо» і Ольговичами. 

15 квітня 1212 року помер великий князь Володимирський Всеволод «Велике Гніздо». Між його синами почалася тривала боротьба за владу. Припинився вплив володимирських князів на південноруські справи.

Міжусобна війна Ольговичів із Ростиславичами (1212 – 1235 рр.).

1212 року Всеволод III вирішив повністю позбавити князів Смоленських їхніх володінь у Київській землі. Ростиславичі звернулися по допомогу до князя Новгородського Мстислава Мстиславича «Удатного» (тобто «удачливий»), зі смоленських Ростиславичів.

Влітку 1212 року Мстислав «Удатний» рушив на південь і спільно з Ростиславичами взяв Вишгород, після чого Всеволод III «Чермний» сам залишив Київ і поїхав до Чернігова. У Новгородських першому та четвертому літописах, а також Никонівському цю подію описано під 6722 (1214) роком, у Софійському першому літописі явно помилково під 6703 роком і вдруге під 6723 (1215) роком, у Тверському літописі двічі — під 6720 (1212) і 6722, у Воскресенському літописі під 6720 роком. Згідно з висновками російського, радянського історика Миколи Георгійовича Бережкова (помер 1956 року), заснованими на порівнянні даних Новгородських літописів з Лівонськими хроніками, це 1212 рік. Проте російський історик Олександр В’ячеславович Майоров вказує, що дані внутрішньолітописної реконструкції говорять за 1214 рік. Наприклад, 1 лютого березневого 6722 (1215) року була неділя, як і вказано в Новгородському першому літописі, а в Іпатіївському літописі Всеволод указаний як київський князь під 6719 роком, що в її хронології відповідає 1214 року.

Мстислав «Удатний» посадив у Києві Інгваря Ярославовича, який брав участь у поході.

4) близько 17.07. – кінець липня 1212 року – великий князь Інгвар Ярославич (XI), князь Володимир-Волинський 1209 – 1210 рр., помер бл. 1220 р., де похований невідомо, його коротке правління згадане у Воскресенському літописі

Наприкінці липня 1212 року після укладення миру з чернігівцями Інгвар поїхав до Луцька. Мстислав «Удатний» посадив у Києві свого двоюрідного брата князя Смоленського Мстислава Романовича «Старого». Ростиславичі досягли певної могутності, ніхто не оспорював їхніх прав на Київ.

XXXVI. кінець липня 1212 – 02.06.1223 рр. – великий князь Мстислав III Романович «Старий» (укр. Мстислав Романович Старий), хресне ім’я Борис (XI), народж. бл. 1156/1162 р. Смоленськ – страчений 02.06.1223 р. біля річки Калки монголами, похований у Церкві Феодора Тирона Феодорівського монастиря в Києві (під питанням), князь Псковський (див. Російська Федерація) 1179 – 1195 рр., князь Смоленський (див. Російська Федерація) 1197 – 1212 рр., князь Білгородський 1206 року (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)

молодший син великого князя Романа Ростиславича

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Мстислава Романовича. Його знак був у вигляді літери «Ч» з «опятнышем». Він відомий за пломбами XIII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 63. Фото без змін

Мстислав III нічим вагомим протягом свого правління не відзначився, перебуваючи в тіні сильнішого двоюрідного брата Мстислава Мстиславича «Удатного».

У 1219 – 1221 рр. Ростиславичі вели боротьбу на західних рубежах Русі з угорцями та поляками. 1221 року – поразка поляків і угорців у Галицькій Русі.

1223 року в Києві Мстислав III і Мстислав «Удатний» зібрали з’їзд князів для обговорення питання про похід на монголів на допомогу половцям. Мстислав III очолив у поході київську групу військ.

31 травня 1223 року на річці Калці (укр. Калка, нині річка Кальчик на території нинішньої Донецької області) русько-половецькі війська були розбиті монголами. Мстислав III в основній частині битви не брав участі, залишаючись на правому березі річки в укріпленому таборі. Після 3 днів облоги табору монголами він із турово-пінськими князями та 10 тисячами воїнів здався за обіцянку збереження життя. Мстислав III був страчений 2 червня 1223 року разом з його родичами та боярами по-дикому – вони були розчавлені живцем під дерев’яним помостом, на якому монгольські полководці Субедей-багатур (монг. Сүбэдэй баатар?), Джебе-нойон (монг. Зэв жанжин?) та інші святкували перемогу.

Київським князем став Володимир Рюрикович, який врятувався в битві.

XXXVII. 1) 16.06.1223 – кінець травня 1235 рр. – великий князь Володимир IV Рюрикович (укр. Володимир Рюрикович), хресне ім’я Дмитро (XI), народж. восени 1187 р., князь Переяславський 1206 – 1210 рр., князь Смоленський (див. Російська Федерація) 1212 – 1219 рр., князь Овруцький 1219 – 1223 рр. (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)

молодший син великого князя Рюрика Ростиславича

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Володимира Рюриковича. Міг мати знак, подібний до брата Ростислава Рюриковича, але з двома «відростками» праворуч. Цей знак відомий за пломбами XIII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 62. Фото без змін

У 1225 – 1227 рр. Володимир IV допомагав своєму двоюрідному братові князю Галицькому Мстиславу Мстиславичу «Удатному» у боротьбі з поляками та князем Володимир-Волинським Данилом Романовичем.

Міжусобна війна в Південній Русі (1228 – 1236 рр.).  

1228 року Володимир IV з князем Чернігівським Михайлом Всеволодовичем і половцями облягав місто Кам’янець (білор. Каменец, нині адміністративний центр Кам’янецького району Брестської області Білорусі) – володіння князя Володимир-Волинського Данила Романовича. Данило і його брат Василько Романович у союзі з князем Белзьким Олександром Всеволодовичем здійснили несподіваний похід на Київ – Михайло та Володимир IV змушені були зняти облогу і піти на примирення з Данилом.

3 травня 1230 року – сильний землетрус.

6 квітня 1231 року в Києві відбувся князівський з’їзд смоленських Ростиславичів і чернігівських Ольговичів.

Наприкінці 1234 року князь Чернігівський Михайло Всеволодович облягав Київ, і Володимир IV закликав на допомогу князя Володимир-Волинського Данила Романовича з галицько-волинськими військами. Михайло відступив за Дніпро.

У січні 1235 року Володимир IV разом з Данилом облягають Чернігів, укладено переможний мир.

17 травня 1235 року під Торческом, Михайло з князем Новгород-Сіверським Ізяславом Володимировичем і половцями розбили Володимира IV і Данила. Володимир відступив до Києва. Переможці зайняли Київ, Володимир IV з дружиною потрапив у полон до половців і втратив київське князювання.

XXXVIII. 1) кінець травня 1235 – весна 1236 рр. – великий князь Ізяслав IV Володимирович (за іншими даними Мстиславич) (укр. Ізяслав Володимирович), хресне ім’я, можливо, Пилип (XII), народж. 1186 р., князь Теребовльський 1210 – 1211 рр., князь Путивльський після 1212 – 1223 рр., князь Новгород-Сіверський 1233 – 1235 рр.

традиційно вважається, старшим сином князя Володимира Ігоревича, князя Новгород-Сіверського (із Новгород-Сіверської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів). У ряді літописів фігурує з по батькові Мстиславич. Згідно з Тверським, Никонівським і Воскресенським літописами, онук великого князя Романа Ростиславича і згідно з Воскресенським – другий син великого князя Мстислава III Романовича «Старого» (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів). Згідно з іншою точкою зору, син Мстислава Мстиславича «Удатного» (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)    

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Ізяслава Володимировича (Мстиславича). Він міг мати знак у вигляді двох паралельних вертикальних ліній з «відростком» ліворуч. Відомий перстень із таким знаком із села Городище в Шепетівському районі Хмельницької області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 63. Фото без змін

Навесні 1236 року, викупившись із половецького полону, Володимир Рюрикович із Данилом Романовичем за погодженням з великим князем Володимирським (див. Російська Федерація) Юрієм Всеволодовичем, закликали на допомогу князя Новгородського Ярослава Всеволодовича. Згідно з російським істориком Миколою Михайловичем Карамзіним (помер 1826 року), Володимир Рюрикович після визволення з полону самостійно вигнав із Києва Ізяслава IV і вже, потім поступився Києвом Ярославу Всеволодовичу.

Похід Ярослава Всеволодовича з новгородцями на Київ і вокняжіння на київському столі.

XXXIX. 1) весна – (10.04).1236 року – великий князь Ярослав III Всеволодович (укр. Ярослав Всеволодович), хресне ім’я Феодор (X), народж. 08.02.1190 р. Переславль-Залеський (нині місто, адміністративний центр Переяславського району Ярославської області Російської Федерації), князь Переяславський 1201 – 1206 рр., князь-намісник Рязанський (див. Російська Федерація) 1208 року, князь Переяславль-Залеський (див. Російська Федерація) 1212 – 1238 рр., князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1215 – 1216, 1222 – 1223, 1226 – 1229, 1231 – 1236 рр. (із Володимиро-Суздальської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Володимировичів – Юрійовичів)

третій син Всеволода «Велике Гніздо», великий князь Володимирський

Торговельна пломба-печатка з князівським знаком Ярослава Всеволодовича. Князь мав знак у вигляді літери «I» з двома «відростками». Цей знак відомий за пломбами XIII століття. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 66. Фото без змін

Після зайняття Києва новгородці, через 1 тиждень, були відпущені Ярославом додому.

Згідно з «Синопсисом Київським» 1674 року, Володимир Рюрикович звільнився з полону набагато пізніше і, повернувшись до Києва, вигнав Ярослава III з міста.

2) (10.04.) – травень 1236 року – великий князь Ізяслав IV Володимирович (XII), помер 1255 р., князь Кам’янецький близько 1240 року

2) травень 1236 – січень(?) 1238 рр. – великий князь Володимир IV Рюрикович, хресне ім’я Дмитро (XI), помер 03.03.1239 р. Овруч, де похований невідомо, князь Овруцький 1236 – 1239 рр. Згідно зі списком князів на початку Іпатіївського літопису, повторно княжив у Києві напередодні монгольського нашестя

У 1237 – 1241 рр. – нашестя на Русь монголів на чолі з ханом Батиєм (монг. Бат хаан?).

1238 року Володимира IV з київського столу витіснив Ярослав Всеволодович.

2) січень(?) – близько 10.03.1238 року – великий князь Ярослав III Всеволодович, хресне ім’я Феодор (X)

Навесні 1238 року після загибелі свого брата великого князя Володимирського Юрія Всеволодовича в битві з монголами на річці Сить 4 березня 1238 року, Ярослав пішов до Володимира. Київ зайняв князь Чернігівський Михайло Всеволодович.

XL. 1) середина березня 1238 – зима 1239 рр. – великий князь Михайло (Михаїл) II Всеволодович (укр. Михайло Всеволодович) (XI), народж. за традиційним датуванням 1179 р. Київ, князь Переяславський 1206 року, князь Новгород-Сіверський 1212 – 1223 рр., князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1224 року, князь Чернігівський 1223/1226 – 1226, 1226 – 1235 рр., князь Новгородський (див. Російська Федерація) 1229 року, князь Галицький 1235 – 1238 рр. (із Чернігівської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів)

більшістю істориків вважається старшим сином великого князя Всеволода III Святославича «Чермного». Проте у Воскресенському літописі (XVI століття), Никонівському літописі (XVI століття) та в Любецькому синодику він фігурує як син Всеволода Святославича «Буй-Тура», князя Курського (із Чернігівської гілки Рюриковичів – Святославичів – Ольговичів)

Князівський знак Чернігівських Ольговичів. Автор – Krutyvuss. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

Торговельна пломба-печатка XII століття з князівським знаком Михайла Всеволодовича. Він міг мати знак, відомий за пломбами, знайденими в Чернігівській області. Родовий знак Михайла тотожний знаку його батька, але з кільцем знизу. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 61. Фото без змін

Узимку 1238-1239 року Михайло II організував похід на Литву за участю свого старшого сина Ростислава і галицьких військ.

Навесні 1239 року почалося вторгнення військ Батия в південноруські землі. Розорення Переяславля.

12 жовтня 1239 року монгольський хан Берке (монг. Бэрх хан) захопив Чернігів. Хан Мунке (монг. Менх хаан?) підійшов до лівого берега Дніпра навпроти Києва. Відправлені до Києва монгольські посли були вбиті, монгольське військо відійшло до Поволжя.

Наприкінці 1239 року Михайло II із сином Ростиславом залишив Київ, утікши до Угорщини у спробі укласти союз із королем Белою IV (угор. IV. Béla) проти монголів.

До Києва зі Смоленська прибув Ростислав Мстиславич.

XLI. зима 1239 – зима(?) 1239/1240 рр. – великий князь Ростислав III Мстиславич (укр. Ростислав Мстиславич) (XII), народж. 1189 р. – помер після 1240 р., де похований невідомо, князь Смоленський 1230 – 1232 рр. (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів)

син Мстислава-молодшого Давидовича, князя Смоленського (із Смоленської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ростиславичів), за іншою версією, великого князя Мстислава III Романовича «Старого»    

Перстень з князівським знаком Ростислава Мстиславича. Він міг мати знак у вигляді вертикальної палички з чотирма «відростками ліворуч». Відомий цей знак за перстнем з Київської області. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 63. Фото без змін

Узимку 1239/1240 року Ростислав III був вигнаний із Києва князем Галицьким Данилом Романовичем.

XLII. зима(?) 1239/1240 – 06.12.1240 рр. – великий князь Данило Романович (давньорус. Данилъ Романовичь, укр. Данило Романович Галицький, лат. Daniel Ruthenorum Rex) (XII), народж. 1201, за іншими даними 1204 р. Галич – помер 1264 р. Холм (укр. Холм, нині місто Хелм (пол. Chełm) адміністративний центр Хелмського повіту Люблінського воєводства Польщі) після хвороби, похований у Церкві Успіння св. Богородиці в Холмі, князь Галицький 1205 – 1206, 1211 – 1212 рр., князь Володимир-Волинський 1215 – 1229 рр., князь Галицький 1229 – 1231 рр., князь Володимир-Волинський 1231 – 1233 рр., князь Галицький 1233 – 1235 рр., князь Володимир-Волинський 1235 – 1238 рр., князь Галицький 1238 – 1264 рр., король Русі з 1253 року за пропозицією папи Римського, коронований 7 жовтня (за іншими даними – у грудні) 1253 року папським легатом у Дорогичині (нині місто Дрогичин (пол. Drohiczyn) у Семятицькому повіті Підляського воєводства Польщі) (із Галицько-Волинської гілки Рюриковичів – Мономаховичів – Мстиславичів – Ізяславичів – Романовичів), вважається національним героєм України

старший син великого князя Романа Мстиславича

Герб Галицько-Волинського князівства. 1119 – 1349 рр. Автор – Аlex Tora = Alex K in Ukranian = Alex K in Japanese wikі. Суспільне надбання. Фото без змін

Перстень з князівським знаком Данила Романовича. Князь мав знак у вигляді літери «I» з «відростками» з обох боків. Знак відомий за печатками XIII століття з Галицької Русі. Джерело – Нечитайло В.В. Знаки Рюриковичів, що належали великим князям Київським // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. – С. 65. Фото без змін

Данило Романович посадив у Києві тисяцьким свого боярина-воєводу Дмитра, а сам повернувся до Галича.

У 2-й половині осені 1240 року головні сили монголів на чолі з ханом Батиєм вторглися в Київське князівство. Наприкінці осені Київ було обложено. 4 грудня 1240 року впали Лядські ворота. 5 грудня бої розгорілися на лінії валів «города Владимира. Прорвавши укріплення в районі Софійських воріт, від чого вони отримали ще й назву Батиєвих, монголи оточили останніх захисників Києва в Десятинній церкві. Згідно з Лаврентіївським літописом Київ було взято монголами на Миколин день, 6 грудня 1240 року. Тисяцький Дмитро потрапив у полон, але був залишений живим за виявлену хоробрість. Оволодівши Києвом, монголи піддали місто страшному розоренню.

У квітні 1241 року до спустошеного Києва повернувся князь Михайло Всеволодович.